Анастасія Анпілогова - Тисячолітні. Відьма має померти, Анастасія Анпілогова

Після слів Хельги повисла пауза, але за кілька секунд натовп вибухнув радісними вигуками. Вони прославляли перемогу короля, маркіза та її. Дівчина посміхнулася і пішла з балкона. Можливо, їй ще не вдалося завоювати довіру людей повністю, але це перший вдалий крок. Варта і прислуга зазвичай їли після бенкетів все, що не доїли дворяни, але повністю бенкет для них не влаштовував ніхто і ніколи, така увага до них, людей підкупила. Дівчина пішла з балкона посміхаючись самій собі. Це була чудова ідея. Більшість звичайних працівників і не подумають, що вона просто таким чином купила їх приязнь, тому що більшість не вміє читати між рядків. Та, і загалом, мабуть, просто читати не вміє.  

Теплого літнього вечора у палаці фортеці розставили столи, заповнені їжею, запалили смолоскипи та кілька багать. Грала невигадлива народна музика, багато хто танцював простий танець, де брало участь багато людей. Було чути сміх. Хельга спостерігала за цим із того ж балкончика, з якого вона оголошувала промову. Світло полум'я мерехтіло на обличчях людей і переливалося на металевому кубку, в який налили кислуватий виноградний сік. Вона спостерігала за святом із задоволеною усмішкою. Перезирнулася з управителем, який підняв келих у її бік, натякаючи, що п'є за неї. Дівчина відповіла кивком голови.

Коли вже зовсім стемніло, вона взяла Чорний іній і поїхала до будинку магів. Хельга постійно їздила туди, щоб перевірити чи не повернувся Врант. Будинок знову виявився порожнім. Була темна похмура ніч і вона вирішила залишитися там, а вранці повернутися у фортецю. Спала вона погано. Без Вранта в будинку було зовсім не затишно, та й без каменю життя не горів камін і нічого не працювало. Настрій зіпсувався. Вранці Хель поспішила повернутися до фортеці, де на неї чекала неприємна новина.