Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Інше » Записано на кістках. Друге розслідування, Саймон Бекетт 📚 - Українською

Саймон Бекетт - Записано на кістках. Друге розслідування, Саймон Бекетт

31
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Записано на кістках. Друге розслідування" автора Саймон Бекетт. Жанр книги: Інше.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 75 76 77 ... 90
Перейти на сторінку:
не тільки власна яхта, а ще дюжина інших човнів, на яких він може втекти. Ми не вгледимо за ними всіма.

— Ми не знаємо напевне, що він втече, — заперечив Фрейзер, але й сам, мабуть, у це не вірив.

— Він убив трьох людей, і серед них поліціянта, — невблаганно сказав Броуді. — Меґґі навіть не була загрозою, він просто вважав її такою. Він втрачає все, впадає у відчай. Якщо дамо йому шанс, він втече. Або вб’є когось іншого. Думаєте, Воллес подякує вам, якщо це станеться?

Фрейзер неохоче кивнув.

— То так. То так, ви маєте рацію.

Броуді повернувся до мене, коли сержант заводив машину. Здавалося, щось у ньому обірвалося після почутих записів, але я не знав, що вразило його більше: те, що Стракан був убивцею, чи те, що він — батько дитини Елен.

— А ви, Девіде? Я не можу просити вас піти з нами, але був би вдячний. — Куточок його рота здригнувся в спробі всміхнутися. — Нам потрібна вся можлива допомога.

Я не був певен, наскільки дам собі раду з однією рукою, але кивнув. Я зайшов надто далеко. І не збирався відступати зараз. Стракан завдав болю багатьом людям.

І «сааб» Стракана, і позашляховик-«порше» Ґрейс стояли біля будинку. Фрейзер зупинився позаду них — я помітив, що він заблокував їх обох. Коли ми вилазили з «рендж-ровера», вітер бив і штурхав, наче прагнув насильства. Холод погрожував заморозити дощ, який шалено хльостав у всіх напрямках. Броуді зупинився біля «сааба», нахилився, щоб оглянути його шини. Поди­вився на мене, щоб переконатися, що я теж бачу.

Шини були густо обліплені брудом. Коли ми наближалися до будинку, Броуді відступив, дозволивши Фрейзеру перебрати ініціативу. Маєток височів над нами, гранітні стіни здавалися суцільними й невблаганними. Схопивши залізний молоток, кремезний сержант затарабанив у вхідні двері, ніби намагаючись їх зламати.

Зсередини почувся гавкіт собаки, потім відчинилися двері. Ґрейс дивилася на нас з-за ланцюжка безпеки. Вона з полегшенням всміхнулася, коли побачила, хто це.

— Секундочку.

Двері знову зачинилися, вона знімала ланцюжок. Тоді відчинила та відступила, щоб ми могли ввійти.

— Вибачте. Але після вчорашнього…

Синці на її щоці чомусь лише підкреслювали її красу. Але я помітив, що під очима в неї запали тіні, яких не було перед нападом. Нападом, який скоїв її ж чоловік, щоб відвернути увагу від себе.

Я відчув, як моє обурення стягується в жорсткий вузол рішучості.

— Ваш чоловік вдома? — запитав Фрейзер.

— Ні, боюся, немає. Знову пішов на оту свою про­гулянку.

— Його машина перед домом.

Ґрейс була вражена його різкістю.

— Він не завжди її бере. А що, щось не так?

— Ви знаєте, де він?

— Ні, пробачте. Слухайте, не могли б ви сказати ­мені, що відбувається? Чому ви хочете поговорити з Майклом?

Фрейзер проігнорував запитання. Пес шалено гавкав з кухні, дряпаючи пазурами по дверях.

— Ви не проти, якщо ми оглянемо будинок?

— Але я вже сказала, що його тут немає.

— Я все одно хотів би переконатися в цьому сам.

Її очі спалахнули від його тону, і на мить мені зда­лося, що Ґрейс відмовиться. Тоді вона сердито хитнула головою.

— Мені не подобається, коли мене називають брехухою. Але якщо треба.

— Я огляну тут, — сказав Броуді Фрейзеру. — Ви перевірте господарські будівлі.

Ґрейс дивилася, як вони йдуть, досі сердита, але й збентежена.

— Девіде, чому вони шукають Майкла? Що не так?

Мої вагання, мабуть, були достатньою відповіддю.

Уперше вона розхвилювалася.

— Це не стосується того, що відбувається, ні? Вбивства?

— Я не можу сказати. Мені шкода. — Я не міг витримати усвідомлення того, що її світ ось-ось зруйнується.

Від наших голосів у собаки зчинилася істерика.

— О, заради бога, Оскаре, замовкни! — Ґрейс нетерпляче відчинила кухонні двері й виштовхнула ретривера. — Біжи! Надвір!

Пес вихляв хвостом, не помічаючи напруги, коли вона тягла його до задніх дверей кухні.

Броуді повернувся в хол. Коротко похитав головою.

— Немає. Де Ґрейс?

— Пішла заспокоїти собаку. Вона налякана. Мені здається, вона почала здогадуватися, чому ми тут.

Він зітхнув.

— Стракан і за це відповість. Гірко дізнатися, що твій чоловік — убивця, не кажучи вже про те, що дитину має від іншої жінки. — Його обличчя скривилося від болю: — Боже, про що в біса думала Елен?..

— Броуді, — перебив я, але було вже пізно.

Ґрейс завмерла у дверях кухні.

— Місіс Стракан… — почав Броуді.

— Я вам не вірю, — прошепотіла Ґрейс. Вона побіліла.

— Я перепрошую. Не треба вам було цього чути.

— Ні… Ви брешете! Майкл ніколи так не вчинив би. Ніколи!

— Я дуже…

— Забирайтеся! Геть! — Це було радше ридання, ніж крик.

— Ходімо, — тихо сказав Броуді.

Мені не хотілося залишати її саму в такому стані, але я не міг зробити чи сказати нічого, що могло б якось розрадити Ґрейс. Коли ми вийшли надвір, вона обхопила себе руками, її ідеальне обличчя застигло розбитою маскою. Броуді зачинив за нами двері, закриваючи її від очей.

— Боже. Я не хотів, щоб це сталося.

— Але так є. — Я відчув незбагненну злість. — Ходімо знайдемо Фрейзера.

Дорогою до господарських будівель я глибоко натягнув капюшон. Стало набагато холодніше. Здавалося, вітер намагався відштовхнути нас назад, жбурляючись крижаними потоками дощу. Фрейзер саме вийшов із сараю, коли ми обійшли будинок.

— Знайшли щось? — запитав Броуді.

— Краще подивіться самі.

Він повів нас у сарай. Востаннє я був тут зі Страканом, коли ми шукали Ґрейс. Або коли я думав, що вона зникла, — нагадав я собі. Він весь час знав, де вона. Фрейзер підійшов до дальнього кутка, де стояла бензинова газонокосарка. Позаду стояла велика каністра з бензином. Кришки не було — тільки зламаний пластиковий ремінь, що лишився там, де колись було кріплення.

— Є якісь сумніви, що кришка, яку ми знайшли біля фургона, сюди підходить? — запитав Фрейзер.

— Пам’ятаєте, коли в машині дружини Стракана закінчився бензин? Я б на гроші заклався про те, звідки він дістав пальне для пожежі. Господи, хай-но трапиться

1 ... 75 76 77 ... 90
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Записано на кістках. Друге розслідування, Саймон Бекетт», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Записано на кістках. Друге розслідування, Саймон Бекетт"