Вікторія Калінгер - Серце Дракона, Вікторія Калінгер

- Чому ж Ви не тікали з Острова? Чому продовжували боротися? – Мо не розуміла такої відданості.  

- Все було не так просто. – Похитала головою Марго.

- Що тут складного – сісти в човен і відправитися подалі від того проклятого місця.

- Ну і що далі, Морено? Ти гадаєш Морок би спинився на Острові П’яти Королівств?! Таке зло, як він, завжди ненаситне. Зруйнувавши наш Острів, він би пішов далі. Його потрібно було зупинити. Такою була наша місія.

- Але Ви тут? Виходить у Вас нічого не вийшло? – Тепер вже Мира втрутилася у розмову.

- Не зовсім. Володаря Тіней було вже і не так легко знищити. До того ж нас лишилося дуже мало. Та й сили наші вичерпувалися.

- То що ж трапилося? – Вся ця історія неабияк почала хвилювати Миру.

- Я тоді ще не знала, та виявляється майстер Дарій дещо задумав. На протязі довгих місяців він готувався до зустрічі із Мороком.

- Але ж у нього не було жодних шансів? – Мо давно вже знала, що батька немає в живих. Та чомусь зараз слухати історію Марго їй було дуже важко.

- Не було. Як і у нас у всіх. Та майстер Дарій мав план.

- Який?! Повбивати вас усіх?!

- Але ж я тут, Морено. І про Морока ти не чула більш ніж як двадцять років. То виходить не всіх хотів вбити Дарій?

- Марго, що ж таке зробив Дарій? – Мирі дуже кортіло дізнатися, чим все ж закінчилася ця історія.

- Він провів один ритуал. Дуже складний і небезпечний. Як би тоді нічого не вийшло… - Марго приречено опустила голову.

- А так він зруйнував життя ні в чому не повинної дитини. -  Зараз Мо була розлючена.

- І врятував решту світу.

- Але якою ціною?!

- Про що Ви? – Мира була розгубленою. – Про який ритуал йде мова? Чиє життя занапастив Дарій?

- Ну ж бо, розкажи їй, раз вже почала. – Мо із викликом подивилася на Марго.

- У королеви Анісії народився син. Пологи були вкрай тяжкими. Та все ж, ми змогли врятувати і матір і дитину. Тоді, я вперше побачила неабияку енергію у новонародженого. Серце дракона було дуже сильним і могутнім. І це було по справжньому дивовижно. Однак, згодом я дізналася жаливу новину. Виявляється майстер Дарій мав свої плани на маля. Щоб зупини Морока, йому потрібна була чиста і невинна енергія. Дитя, зі справжнім Серцем Дракона. Бо лиш маг, із такою силою був здатен втримати у собі частинку душі Морока – його Серце.  

- Я не розумію? – Мира розгублено дивилася на Марго, яка здавалося, говорила одними лиш загадками.

- Мій батько використав ні в чому не винне дитя, занапастивши його та прирікши на жахливі страждання на все життя! – Не витримавши, Мо встала зі свого місця і відійшла до вікна.

- Про що це ти? – Мира була спантеличена, такою реакцією жінки.

- Дарій знайшов спосіб, як можна було знешкодити Морока. Він спромігся позбавити цього демона його найсильнішої сторони – Серця. – Приречено сказала Марго.

- Так це ж добре? Якщо немає Серця – немає й сили? – Принаймні Мира так гадала.

- Мені шкода, та нажаль…

- Він запхав Серце Морока в тіло Драгана! – Марго навіть не встигла нічого сказати, як за неї завершила розповідь Мо.

- Це був єдиний вихід. Лиш його енергія Дракона була спроможна втримати те зло. – Намагалася виправдатися Марго.

- Але ж він був немовлям.

- То ви хочете сказати, що в середині Драгана сидить демон? – Мира й досі не могла повірити у те, що щойно дізналася.

- Це був дуже могутній і небезпечний ритуал, який забрав майже всі сили і в самого Дарія.

- А як же Драган? Невже не можна якось знищити те Серце? – Серце Мири розривалося від розпачу. Усвідомлення того, що її чоловік все своє життя носив у собі такий тягар, змушувало дівчину відчувати смуток і жаль до нього.

- Знищивши Серце ми вб’ємо самого Драгана. – Тихо промовила Марго.

- Як це трапилося? – Мира ледь стримувала себе, щоб не заплакати. Їй було неабияк шкода чоловіка.

- Коли Драган з’явився на світ, Володар Тіней вже був біля кордонів Ардоланії. Війська, що залишилися, з останніх сил стримували його. Наші сили були не рівними і шансів майже не залишалося. Тоді Дарій і повідомив про свій задум королеві. Спочатку, вона не хотіла ризикувати своїм дитям, та майстер сказав їй щось таке, що змусило Анісію передумати. Він все підготував для ритуалу Хаолі Ікеху – зібрав необхідні артефакти та трави, намалював спеціальні символи майже по всьому палацу. А у мить, коли Морок потрапив до пастки – прочитав заклинання. Так, Серце Темного Володаря потрапило у тіло маленького Драгана. А далі все відбувалося досить швидко. Ті, хто залишився в живих, попрямували до берегів Опівнічного океану, де на них вже чекали човни. Пам’ятаю, як перш ніж піднятися до човна, Дарій зупинив мене та тихо сказав «Бережи цього хлопчика, тепер він носить у собі зло. І поки це зло не виходитиме назовні, Морок не зможе покинути землі Острова П’яти Королівств». Тоді я бачила майстра востаннє. Він лишився, продовжуючи стримувати вже ослабленого Володаря Тіней, не дозволяючи йому покидати своєї в’язниці.