Джоан Роулінг - Шовкопряд, Джоан Роулінг

— Тобі треба щось поїсти перед поїздкою.

Робін пішла слідом за ним усередину без зайвого слова, ніяк не коментуючи навіть нещодавню приголомшливу заяву Менні. Її холодна і дещо ображена поведінка не сильно здивувала Страйка, але він не мав на це часу. Робін постояла в черзі по бургери, бо він не подужав би водночас управлятися і з тацею, і з милицями, а коли повернулася за пластиковий стіл, Страйк вирішив трохи розвіяти напругу:

— Слухай, я знаю, ти чекала, що я не дам Чарду поводитися з тобою, мов зі служницею.

— Нічого такого,— автоматично заперечила Робін. (Коли він це вимовив уголос, вона відчула себе ніби дитиною, що капризує).

— Як скажеш,— роздратовано знизав плечима Страйк і відкусив великий шмат бургера.

Хвилину чи дві їли в ображеному мовчанні, та нарешті вроджена чесність Робін взяла своє.

— Добре, я чекала на щось таке, так,— сказала вона.

Пом’якшений поживною їжею та цим зізнанням, Страйк мовив:

— Я повитягав з нього важливі факти, Робін. Не можна починати суперечку з тим, кого допитуєш, коли людина розговорилася.

— Вибач, що я така дилетантка,— враз знову образилася вона.

— Та Господи Боже,— не витримав Страйк.— Та хто каже, що ти...

— Які в тебе були плани, коли ти мене наймав? — раптом спитала Робін, кинувши нерозгорнутий бургер на тацю.

З неї аж перло обурення, яке Робін кілька тижнів тримала в собі. Байдуже, що вона почує у відповідь — аби правду. Хто вона — машиністка, секретарка чи щось більше? Вона для того лишилася зі Страйком, для того допомогла йому вилізти зі злиднів, щоб нею попихали, мов служницею?

— Плани? — перепитав Страйк, дивлячись на неї.— В якому сенсі — плани?

— Я думала, що ти хочеш... що ти плануєш мене навчати,— відповіла Робін, вся червона, з незвичним блиском в очах.— Ти кілька разів про це казав, але останнім часом почав говорити, що візьмеш ще одного працівника. Я згодилася на меншу зарплатню,— боязко додала вона.— Я відмовилася від вигідніших пропозицій. Я гадала, ти планував мене...

Від давно стримуваного гніву сльози вдарили в повіки, але Робін рішуче була налаштована не дати їм пролитися. Неіснуюча партнерка Страйка, що її вона собі нафантазувала, ніколи б не заплакала; вона не така — діловита колишня поліціянтка, в будь-якій кризовій ситуації сувора, непіддатна емоціям...

— Я гадала, що ти планував для мене... що я не буду просто відповідати на дзвінки...

— Ти не просто відповідаєш на дзвінки,— сказав Страйк, який щойно доїв перший бургер і з-під насуплених брів дивився, як Робін намагається опанувати власний гнів.— Цього тижня ти зі мною оглядала місця, де проживають підозрювані в убивстві. Ти нам обом життя врятувала на трасі.

Але Робін не планувала поступатися.

— Коли ти лишив мене в себе — то які мав плани?

— Я не мав жодного конкретного плану,— повільно й нещиро озвався Страйк.— Я гадки не мав, що ти так серйозно ставишся до роботи, що хочеш учитися.

— Як я могла бути несерйозною? — голосно спитала Робін.

Сім’я за столиком у кутку крихітного ресторану витріщалася на них. Робін навіть не звернула уваги. Вона раптом впала в лють. Довга подорож по морозу, те, що Страйк поїв усі харчі, а потім здивувався, що вона взагалі вміє водити, а потім ще її відіслали сидіти на кухні з Чардовою челяддю, тепер ще це...

— Ти мені платиш половину — половину! — коштів, які мені пропонували в кадровій агенції! Як гадаєш, нащо я лишилася? Я тобі допомогла. Допомогла розкрити справу Лули Лендрі...

— Гаразд,— мовив Страйк, піднімаючи велику волохату руку.— Гаразд, так і є. Але не ображайся, якщо тобі не сподобається те, що я зараз скажу.

Робін дивилася на нього — червона, з прямою спиною. Своєї їжі вона навіть не торкнулася.

— У тебе великі здібності до цієї справи,— сказав Страйк,— але ти виходиш заміж за чоловіка, який проти такої професії для тебе.

Робін розтулила рота і стулила його. Їй раптом забракло повітря й відняло мову.

— Ти щодня йдеш рівно о п’ятій...

— Неправда! — розгнівалася Робін.— Якщо ти не помітив, я відмовилася від вихідного і привезла тебе аж у Девон...

— Бо він далеко,— відповів Страйк.— Бо він не дізнається.

Подих знову не перехопило. Звідки Страйк дізнався, що вона бреше Метью — ну добре, недоговорює?

— Навіть якщо це... Незалежно від того, правда це чи ні,— нервово сказала Робін,— це мені вирішувати, що... це не Метью вирішувати, яку я собі оберу професію.

— Я був з Шарлоттою шістнадцять років — то разом, то порізно,— сказав Страйк, беручи наступний бургер.— Головно порізно. Вона ненавиділа мою професію. Саме через це ми повсякчас розбігалися... тобто це була одна з причин,— виправився він зі скрупульозною чесністю.— Вона не розуміла, що таке покликання. Деякі люди нездатні цього зрозуміти; робота для них — то в кращому разі статус і гроші. Власної цінності вона не має.

Він почав розгортати бургер. Робін сердито дивилася на нього.

— Мені потрібен партнер, який може працювати понаднормово,— сказав Страйк.— Може працювати на вихідні. Я не винувачу Метью — він піклується про тебе...

— Та не піклується він.

Робін бовкнула це бездумно. Всеохопне бажання не погоджуватися з будь-чим, що скаже Страйк, змусило її випадково висловити цю неприємну істину. Це був факт: Метью бракувало уяви. Він не бачив Страйка закривавленим після того, як убивця Лули Лендрі вдарив його ножем. Навіть коли Робін описала йому зв’язаного й вительбушеного Квайна, цей образ розмили густі міазми ревнощів, крізь які Метью сприймав усе, пов’язане зі Страйком. Його неприязнь до її роботи не мала нічого спільного з бажанням захистити, і досі вона не визнавала цього навіть для себе.

— Те, що я роблю, може бути небезпечним,— сказав Страйк, жуючи черговий шмат бургера, ніби і не чув її.

— Я приношу тобі користь,— вимовила Робін нерозбірливіше, ніж він, хоча нічого не жувала.

— Знаю. Без тебе я не пішов би так далеко,— сказав Страйк.— Не знаю людини, яка була б така вдячна агенції тимчасового працевлаштування за помилку. Ти неймовірна, я навіть і мріяти не міг... чорт, та не плач, бо ті четверо вже й так витріщаються.

— Повилазить,— відповіла Робін у паперову серветку, і Страйк розсміявся.

— Якщо ти цього хочеш,— сказав він її золотавій маківці,— то можеш