Дейв Еггерс - Сфера

— Мей.

Чуючи своє ім’я, чимраз почувалася сильнішою.

Просиділа у ВК до п’ятої, а потім показала глядачам найновіше Прояснення губернатора Арізони і потішилася несподіваній прозорості всіх його підлеглих — до цього вдавалися багато посадових осіб, щоби запевнити виборців, що поза світлом ясного лідера ніяких темних оборудок немає. На акції з нагоди Прояснення Мей зустрілася з Ренатою, Деніз і Джосією — зі сфероїдами, які колись нею підкеровували, а тепер були її поплічниками. Потім усі вони повечеряли в «Скляному кориті». Не мали жодних причин їсти за межами кампусу, позаяк Бейлі, прагнучи сприяти ширшим дискусіям, обміну думками і зближенню сфероїдів, започаткував нову політику, згідно з якою вся їжа була не тільки безкоштовна — так було завжди, — але й щоразу її готували інші відомі кулінари. А шеф-кухарі тільки раділи нагоді продемонструвати свої уміння — тисячі сфероїдів надсилають смайлики, «цвіркають», постять фото, — тож програма відразу набула шаленої популярності, а в кафетеріях не вщухав наплив відвідувачів і, певна річ, нових ідей.

Мей їла посеред отієї вечірньої метушні, і їй було незатишно; загадкові Кальденові слова, як і дивні гасла, не виходили їй із голови. Та все ж мала змогу відвести душу. Битва коміків була передбачувано страхітлива і смішна, попри дурних на всю голову учасників; акція зі збору грошей для пакистанської школи видалася навіть дуже натхненна — зібрали два мільйони триста тисяч смайликів, і нарешті на барбекю Мей дозволила собі другий келих вина, а тоді попрямувала до гуртожитку.

Жила в тій кімнаті вже півтора місяця. Жодного сенсу повертатися в квартиру — це дорого, а останнього разу, коли вона туди приїхала після восьми днів відсутності, то застала ще й мишей. Тому вона стала однією з сотні поселенців-сфероїдів, які переїхали в кампус назавжди. Переваги очевидні, тож у черзі на проживання стояло вже тисяча двісті дев’ять осіб. У кампусі зараз могли проживати двісті вісімдесят вісім сфероїдів, але нещодавно компанія придбала будівлю неподалік, колишню фабрику, і планувала її перебудувати під гуртожиток на п’ятсот місць. Кімнату Мей нещодавно переобладнали — найновіші електроприлади, стінні екрани, жалюзі, і все це з центральним управлінням. Там щодня прибирали, а холодильник був набитий її стандартним споживчим набором — за цим стежив «Домовик» — і бета-продуктами. Досить залишити відгук виробникові, і маєш усе, що душа забажає.

Мей умилася, почистила зуби і занурилася у хмарно-білу постіль. Після десятої вечора прозорість була необов’язкова, і Мей зазвичай вимикалася відразу після чищення зубів; з’ясувалося, люди переймаються доглядом за зубами, і вона вірила, що в такий спосіб пропагує стоматологічне здоров’я молоді. О 22:11 попрощалась із глядачами — на той момент залишалося всього дев’яносто вісім тисяч двадцять сім осіб, і кілька тисяч із них теж побажали їй доброї ночі, — зняла через голову об’єктив і поклала його у футляр. Їй дозволено було вимикати у кімнаті камери «ВидоЗміни», але вона це рідко робила. Нічні зйомки, скажімо, те, як вона крутиться уві сні, колись можуть стати у пригоді, тому не вимикала камер. Із зап’ястними моніторами вона звикала спати кілька тижнів — якось роздряпала вночі обличчя, а іншого разу розбила скло на правому екрані, — але інженери «Сфери» удосконалили модель і замінили твердий екран на м’який і ударотривкий, тож тепер без браслетів їй чогось ніби бракувало.

Сіла на ліжку, розуміючи, що раніше, як за годину, не засне. Увімкнула стінний екран, щоб перевірити, як там батьки. Але їхні камери «ВидоЗміни» показували суцільну темряву. Надіслала їм «цвірк» без надії на відповідь, що її таки не отримала. Написала Енні, але вона не відгукнулася. Погортала стрічку у «Цвіркуні», прочитала дещо зі смішного, потім двадцять хвилин шукала нову спідницю і футболку, бо, відколи стала прозора, схудла на шість фунтів; зайшовши на восьмий сайт, відчула, що всередині неї знову розверзається прірва. Сама не знати чому перевірила, чи й досі «лежить» Мерсерів сайт, і виявила, що таки «лежить». Пошукала нових згадок про нього, новин про його місцеперебування — і не знайшла. Прірва всередині поглиблювалася, розширювалася, зяяла бездонною чорнотою. В холодильнику мала саке, яким був причастив її Френсіс, тож підвелася, хлюпнула у склянку чомусь занадто багато і залпом випила. Зайшла на портал «ВидоЗміни» і дивилася на пляжі Шрі-Ланки та Бразилії, її попустило, стало тепліше, а потім нагадала собі, що кілька тисяч студентиків, які називають себе зміновидцями, порозтікалися по всій планеті встановлювати камери у найвіддаленіших місцях. Якийсь час дивилася на картинку з камери, встановленої в одному з сіл намібійської пустелі: двоє жінок готували їсти, їхні діти бавилися на задньому дворі, — та за кілька хвилин прірва всередині неї знову почала розверзатися, дедалі гучніше лунали підводні крики і якесь нестерпне шипіння. Знову шукала Кальдена, писала його ім’я по-новому, навмисно неправильно, гортала сорок п’ять хвилин портрети у довіднику компанії, та не знайшла когось бодай приблизно схожого. Вимкнула камери «ВидоЗміни», ще раз хлюпнула у келих саке, випила, не переводячи подиху, лягла у ліжко, а потім, думаючи про Кальдена і його руки, його каліграфічні ноги, його довгі пальці, лівою рукою почала погладжувати свої пиптики, а правою зсунула набік трусики і взялась ялозити, наче язиком, його язиком. Не подіяло. Та саке потроху очищало її розум від тривоги, і десь близько дванадцятої Мей провалилася у щось схоже на сон.

— Що ж, прошу уваги, — сказала Мей. Ранок видався погідний, а вона почувалася достатньо бадьоро, щоб наважитися на фразу, яка мала б, як вона сподівалася, сподобатися сфероїдам і не тільки. — Цей день схожий на всі інші дні, бо геть не такий, як вони! — Сказавши ці слова, Мей поглянула на зап’ястя і не побачила жодних ознак, що її сентенція зачепила когось за живе. На мить вона занепала духом, але сам день і запропонована ним безмежна обіцянка чогось величного підтримали її і додали сили. Була 9:34, сонце знову дарувало ясність і тепло, кампус гудів і гомонів. Якщо сфероїди потребували доказів свого перебування у центрі всього найважливішого, то цей день чудово це доводив. Починаючи з 8:31, кампус раз по раз здригався від гулу гелікоптерів, прилітали керівники всіх найбільших медичних страхових компаній, міністерств охорони здоров’я, центрів контролю захворювань і всіх упливових фармацевтичних компаній. Поповзли чутки, що нарешті буде досягнуто угоди про обмін повною інформацією серед усіх розрізнених досі і навіть ворожих фірм, і щойно вони скоординуються, а їхні бази медичних даних відкриються — здебільшого це стало можливим завдяки «Сфері» і, що навіть важливіше, завдяки «ВірТи», — з’явиться можливість зупиняти вірусні інфекції буквально у зародку, а хвороби відстежувати до самісіньких першопричин. Увесь ранок Мей спостерігала, як різноманітні виконавчі директори, лікарі й посадовці життєрадісно крокували угіддями «Сфери», прямуючи до щойно збудованого «Гіпокампусу», де вони весь день і засідатимуть — поки що за