Остап Соколюк - Самсара УкраЇни, Остап Соколюк

— Тому, що ти ніколи цього не зрозумієш. Прощай.

Я обернувся і побіг. Назад до дому, де мала бути Самса. Войд не спиняв мене.

“Гори, гори, мой орлині дикі боги...

Де плаче крук над тілом білим,

і відмаки, і відьмаки:

голодні вовки знавіснілі,

ведмеді, душі озвірілі —

плетуть у лісі ворожбу,

прокляті вяжуть ворожбу,

напнувши небо вістрям крику,

слова розкинувши за вітром,

ідуть безкрилі на зиму”.

Остап Соколюк “Вийти з кола”