Аврора Лимонова - Академія Міста Химер, Аврора Лимонова

 Лука замовк і опустив погляд на коліна.

 — Але Ковену він так нічого не сказав, — примружився на того Ельдар, — інакше б тут вже снували шукачі зі столиці.

Хлопчик кивнув.

 — Так, мені сказали, що до нього добрався Маскарон, — підняв очі Лука. — Батька звинуватили в зраді. Ніби Маскарон підкупив його. І він приховав результати свого пошуку Армії.

 — Скарбниця пов'язана з Армією?

 — Батько вважав, що так. Він припустив, що в рубіні може бути підказка, як Три Засновника створили потужне заклинання. І вирішив, що, якщо дізнатися, як саме були зупинені тварюки, це дозволить запобігти поверненню Армії.

 — Лука, а звідки ти все це знаєш? — запитала Майя. — Раз твій батько працював таємно, невже він тобі це розказав?

Лука похитав головою і зам'явся.

 — Донедавна я мало що знав про роботу батька. Але потім знайшов її... Загалом, у мене з'явився той, хто все мені пояснив, — підняв він очі на адептів. — Друг батька, так би мовити.

 — Друг батька?

 — Не можу розповісти вам про неї. Вона сама ризикує, бо відкрила мені правду про батька.

Майя глянула на Ельдара, бажаючи послухати, що він про це все думає.

 — Гаразд, Лука, це все досить цікаво, — пильно подивився на хлопчика одногрупник. — Тільки що ти хочеш від мене?

Лука випростався. Вловивши діловий тон Ельдара, він глибоко вдихнув, намагаючись виглядати вищим і дорослішим.

 — Допоможи мені вбити щурячу королеву, — він помітно старався зберігати спокій. Але його погляд не приховав хвилювання.

 — А вона тут до чого?

 — У неї спогади батька про скарбницю. Вона забрала їх у нього, поки батько був під вартою в місті. Вранці, коли його прийшли допитувати, він нічого не пам'ятав про результати своїх досліджень. До нього навіть приходив читець думок. Але теж нічого не знайшов в його пам'яті.

 — Навіщо щурячій королеві забирати ці спогади?

Лука насупився:

 — Бо не батько зрадив Ковен, а ця хвостата тварюка зрадила батька! Вона перейшла на бік Маскарона!

 — Звідки така впевненість?

 — Мій батько ніколи б не перейшов на бік зла! Він — чесна людина, і хотів запобігти поверненню Армії! А ця королева — демон!

 — Вважаєш, демони не можуть тримати слово? — зігнув брову Ельдар. — Навіщо ж ти прийшов до мене?

Лука розгублено глянув на хлопця — запитання загнало його в глухий кут. Повисло натягнуте мовчання. Майя зрозуміла, що час втрутитися.

 — Ти хочеш повернути спогади батька, щоб довести, що він невинен? — уточнила вона мету Луки.

Хлопчик швидко кивнув.

 — Я хочу витягнути його зі Співочої Кісток, — тихо вимовив він. — Уже чотири місяці минуло, як він там. А дні там йдуть за роки. І якщо у мене є шанс його врятувати, — він підняв очі до Ельдара, — я на все піду, щоб його повернути. І навіть на договір з демоном.

Він подивився хлопцю прямо у вічі, щоб довести свою рішучість. Однак довго так не витримав. Згадав, якими могли ставати очі Ельдара і швидко відвів погляд.

 — Навіть якщо так, — заговорив юнак, — по місту я за цією щурячою королевою ганяти не буду.

 — Це ні до чого. Її можна зловити в підземеллі під академією.

 — Вчора всіх щурів прогнали в місто, — нагадав хлопець.

 — Її лігво в глибинах підземелля. Демонічних щурів привертає темна магія. Скарбниця проклята, тому королева влаштувалася поблизу. Навіть якщо частина її колонії пішла, вона так просто своє лігво не покине, — впевнено заявив Лука. — Напевно зачаїлася в якомусь занедбаному кутку. І виповзе зі своєї нори, як тільки почує мою кров. Не сумнівайтеся!

Ельдар і Майя перезирнулися. Дівчина пригадала, як Лука рвався битися з королевою щурів під час навали. І тепер зрозуміла, звідки було те відчайдушне бажання.

 — Я подумаю, — піднявся хлопець і, більше не сказавши ні слова, попрямував до сходів.

Лука розгублено подивився йому вслід. А потім тривожно повернувся до Майї.

 — У мене є, чим платити, — поспіхом запевнив він. — Якщо не вистачить, я відпрацюю.

Майя встала і поклала руку на плече Луки:

 — Не думаю, що справа в оплаті. Посидь тут, а я поговорю з ним.

Хлопчик кивнув, і Майя поспішила за одногрупником нагору. Той стояв біля вікна у своїй кімнаті, спершись плечем об стіну. І хоч дивився на туманні гори, але виглядав поглиненим своїми думками.

 — Думаєш, це занадто небезпечно? — запитала Майя, зачинивши за собою двері.

 — Йти в підземелля, де, якщо пощастить, і тобі на голову не звалиться стара стіна, то цілком може з'їсти зграя щурів? Та що ж тут небезпечного?! — Майя криво посміхнулася, вирішивши не реагувати на іронію Ельдара. — Ні, мене турбує інше, — сказав хлопець.

 — І що саме? — Майя сперлася поруч з ним на підвіконня.

 — Вкрадені спогади.

 — А що з ними не так?

 — Цей малий вважає, вони підтвердять невинуватість його батька, — Ельдар на секунду замовк. — Але що, якщо буде навпаки?

Майя здивовано повела бровами:

 — Хочеш сказати, вони можуть підтвердити провину батька Луки?

 — Він сказав, щуряча королева забрала спогади. Це цілком можливо. Але договір, особливо на крові, навіть найвередливіший демон не наважиться так просто порушити. Припускаю, що батько Луки сам побажав позбутися цих спогадів. І раз тут замішаний Маскарон, не здивуюся, якщо батько Луки пішов на зраду під його впливом. Не секрет, що Маскарон сотні років використовує бажання інших. Він знає, як зробити з людей і нелюдів своїх маріонеток.

 — Тоді у Луки ще більше причин дізнатися правду, — зауважила Майя.

 — Впевнена? Так у цього хлопчика є хоча б віра, що його батько невинен. Якщо спогади не виправдають його очікувань, він позбудеться і цього.

Дівчина задумалася. Слова Ельдара мали резон — не всяка правда може принести благо. І часом важко передбачити, що краще: правда чи невідання? Однак...

 — Ці спогади все-таки можуть виправдати батька Луки. Що б ти вибрав, якби у тебе був шанс повернути близьку людину?