Дієз Алго - Рука, що гойдає колиску, Дієз Алго

Розділ 32.2

АВА

Мірган сам не підозрює, наскільки влучив. От тільки одна річ жартувати над цим, а зовсім інша – почути, що почасти так і є. Не наважуючись розповісти це всім, йому і Девіну я воліла б відкритися.

- Є одна річ, Міргане… яку я не хотіла б довіряти нікому. Але найнебезпечніша людина вже про це знає. Тож з міркувань безпеки, краще, щоб знали й ті, хто захищає мене та Рея.

- Я готовий зберегти в таємниці все, що почую, - Мірган нахиляється вперед і бере мене за руки.

- Тоді, мабуть, краще покликати сюди і Девіна.

Мірган одразу відпускає мої руки і відсторонюється. Його очі звужуються і він дивиться на мене гостро і холодно.

- Це те, про що я думаю? – питає різко. – Ти ж не вирішила зробити мене посаженим батьком?

- Ким?!

- Ти ж… Я не… - Мірган різко встає, робить кілька кроків і розвертається. – Ти хочеш мені сказати, що ви одружуєтеся?

Тиша, що зависає між нами після цих слів , здається якоюсь дивною і я чомусь чую удари сердя Міргана, який стоїть за кілька кроків.

- Ні, - схаменувшись, відповідаю, - ні, я не хочу цього сказати…Взагалі не це.

- Тоді в чому річ? – Мірган видихає і повертається у своє крісло. – Чому тоді тут має бути Девін?

- Бо я думаю, що вам обом варто знати це. І…я, звичайно, можу розповісти і по черзі. Тільки навіщо?

- Гаразд. – і, після короткої заминки, - Пошлеш когось за ним чи мені пошукати?

Це питання вирішується швидко – відкривши двері, я застаю під ними Мардж. Схоже, підслуховувала.

- Що ти тут робиш? – різко питаю.

- Я хотіла…спитати чи не потрібно принести чаю чи ще чогось, - лепече цікаве дівчисько і дивиться безсоромними очима.

- Якраз потрібно. Знайди Девіна Локвуда і поклич сюди. І заразом принесеш чай на трьох.

Мардж слухняно присідає і кидається виконувати доручення.

Я повертаюсь у кімнату і сідаю у крісло. Мірган стоїть коло вікна і розглядає краєвид, мабуть. У темряві. Якось дивно тепер. Раніше я відчувала себе з ним набагато простіше і навіть ближче. Тепер, попри перехід на «ти», відчувається незручність. Я збираюсь розповісти про себе дещо закрите від сторонніх і від того напруга лише зростає.

- Пробач мені, - неочікувано порушує тишу Мірган. – Я не повинен був цього говорити і звичайно, не маю права щось за тебе вирішувати.

- Я не збираюся ні за кого заміж, Міргане, принаймі найближчим часом точно.

- Мати писала, що ти збираєшся прийняти пропозицію Кертіса.

- Що?! Яким це чином леді Агата могла зробити подібні висновки? Мірган пильно дивиться мені в обличчя.

- Це найбільша нісенітниця, яка тільки могла прийти в голову.- І це мене лякає. – Я не робила нічого, з чого можна було б зробити такі висновки. Я просила захисту від нього.

-Так, і вона дала тобі Девіна. Ти тому поїхала з Вінтхолу? Не відчувала себе в безпеці?

Я опускаю очі. Неприємно говорити це про його матір.

- І тому також. Я не мала ніяких прав знаходитися там. Але головне, звичайно, - я хотіла бути з сином.

- Я не розумію дій своєї матері останнім часом. Але до тебе вона була дуже прихильна…

- Думаю, між прихильністю і любов’ю, вибираєш любов. Мені здається, вона зробила це задля тебе.

- Яким чином?

- Хотіла тримати тебе подалі від Кертіса.

- Мені просто в голові не вкладається, чому ви всі так його боїтеся! –обурюється Мірган, різко обертаючись, - Він дворянин середньої руки, який не має ні впливу, ні великих статків. В мене більше людей і землі. Чим він може мені загрожувати? Він вдвічі старший за мене, я сильніший, навіть в ближньому бою перевага на моєму боці!

У двері стукають і заходить Девін, пропускаючи перед собою Мардж з підносом, на якому чай .

- Дякую, Мардж, - я встаю, щоб особисто спровадити занадто цікаве дівчисько. Схоже, саме час скористатися своїми здібностями. – Іди, будь ласка на кухню, і допоможи там. І сьогодні більше на третій поверх не підімайся.

Мардж слухняно киває і повертається до сходів. Я шепчу їй вслід легеньке замовляння. Я вивчила його в дитинстві від Сінни, як віршик. І весь час проказувала, як втікала з дому у ліс. Тільки набагато пізніше я зрозуміла, чому ніхто не кидався мене шукати іноді й цілими днями.

Повертаючись в кімнату, я прошу сідати Девіна і розливаю чай. Проте, як не відтягуй розмову, а починати доведеться. Тут мені спадає на думку ще дещо, і я повільно обхожу кімнату по колу, роблячи «завісу». Тепер ніхто за межами кімнати не має нас згадувати, а при конкретному інтересі, наприклад, зі сторони Кертіса, я маю його відчути. Не час легковажити.

Відчуваю невелику слабкість і сідаю на диван, одразу беручи в руки гарячу чашку. Мірган і Девін мовчки слідкують за мною очима, але нічого не говорять.

З чого ж почати…

- Це щодо Кертіса. Я спочатку думала, що його дійсно цікавлять землі, які можна приєднати за мій посаг. А я йду до цього доважком. Бо ніяких почуттів до мене він точно не має. Але нещодавно я взнала ще дещо, що робить мене більш цінною в його очах.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍