Олег Калашніков - Захисники, які ступили за межу життя, Олег Калашніков

Цю поезію для книги автору надала мама Олександра Павлюка Тетяна Артемчук (Павлюк).

Світлій пам’яті учасника АТО Павлюка Олександра Михайловича,
друга і побратима нашого земляка Олександра Мичківського
із смт Романів присвячується

По весні завітали лелеки,
В рідний край повертались здалека.
На крилах несли вони дівчинку Злату
На радість і мамі, і тату.

І мрія була гарна в тата,
Щоб в мирі зростала донька Злата.
Заможна була Україна,
Міцнила козацька родина.

На сильних руках мужній тато
Високо підняв рідну Злату.
Щасливо всміхалася Злата,
Бо мала найкращого тата.

Настала жорстока година,
Відчула це кожна родина.
Сумні очі в мами і тата –
До війська іде тато Злати.

Зібрались злі сили погані,
Біснують їх мирнії плани.
І встали на захист країни
Достойні сини України.

Боровся із ворогом тато,
Щоб в мирі жилось доньці Златі,
Щоб землю завжди гріло сонечко,
Бо тато назвав Сонцем донечку.

Постукало горе у хату,
Зібралось людей так багато.
Чому ж немає тут тата? –
Дивується донечка Злата.

Лиш згодом дізнається Злата:
В борні за Вкраїну поліг її тато.
На рідную донечку Злату
З небес зараз дивиться тато.

Із фото над ліжечком Злати
Всміхається лагідно тато.
Завжди пам’ятатиме Злата,
Що справжній герой її тато.

У рідному краї великі утрати
Та віримо ми в справедливу розплату.
Відродимо рід наш багатий,
Бо тато хотів щастя Златі.