Ясміна Лав - Покоївка для бізнесмена, Ясміна Лав

Жінка з сумом видихає і йде з палати .
Все , не можу більше чекати. Не можу .
Серце рветься на частини від переживання за Емму .Я з глузду з'їду , якщо з нею щось станеться ... 
Жити не зможу . Не пробачу собі ...

Поки мами нема , пробую підвестися на ноги . Виходить дуже важко , але стою .
Нічого ...я сам поїду до неї додому .
А якщо вона не там ?Тоді готель ... 
Я знайду її.

Іду до дверей, розумію що треба викликати таксі . У футболці розгулювати не варіант .
Зупиняюся біля дверей , як вони відкриваються і заходить батько .А за ним Емма ...

Голова опущена , волосся розпатлане, куртка вся мокра , наче її тягали . 
Та не кажу жодного слова .

Згрібаю свою дівчинку в обійми та чую її тихенькі схлипи .
Заспокойся Адаме , вона тут .
Змушую себе видихнути .

- Тобі треба лежати .- хлюпає носом моя дівчинка .
- От і вклади мене в ліжко .

Вона притискається ближче і робить глибокий вдих . І я кайфую від її запаху .

Заспокоївши свої нерви, вкладаюсь в ліжко з допомогою тата , і лисички .

Емма сідає поруч , тато в кутку , на місце де сиділа мама . Обоє мовчать .
Роздивляюсь дівчину ближче і руки стискаються в кулаки .

На губі засохла рана , джинси на колінах роздерті , а з ніжної шкіри сочиться кров .
Не знаю як стримуюсь, щоб не переходити на крик .

- Розповідай .

Бачу як лисичку трусить . А коли в палату відкриваються двері , вона вся здригається .

- Синку , я покликала ...- зупиняється мама , роздивляючись нас .

Тато повільно підіймається з крісла і веде маму в коридор .

- Принесу аптечку.- говорить і виходить з нею  .

Переводжу погляд на Емму . 
Все ще не дивиться мені в очі . 
Блін , як же я гніваюсь , але мовчу . Тримаю себе в руках .

Хто це з нею зробив ? В голові крутиться думка.Даня ? 
Скриплю зубами , і бачу як Емма напружується всім тілом .

Якщо це він , я вб'ю цього виродка .

В палату заходить тато , кладе на тумбочку біля ліжка аптечку і виходить так само без єдиного слова .

- Лисичко , я чекаю.- кажу якомога спокійніше .

Знаходжу вату , антисептик і присовую Емму ближче .
Краще почати з коліна , де все ще йде кров .

- Це Даня побив Діану...- тихо починає дівчина, і я зупиняюсь на хвилину .

Не думав що хлопець здатен на таке. Мені слідчий показував фото Діани і я офігів , якщо чесно ...
А чути зараз що це його рук справа ...

Промиваю рану і стараюся дихати повільно , щоб не зірватися .

- Це він з тобою зробив ?-

Питаю, а сам напружуюсь .
Сподіваюся , що ні ... Але надія гасне , коли лисичка киває .

- Емма , якого біса ти до них полізла ?- гарчу , наче дикий звір , але більше не можу стримувати гнів.
- Я не могла дозволити, щоб тебе посадили ...- заїкаючись говорить дівчина.

Блять !
Б'ю кулаком по тумбочці й згрібаю лисичку у свої обійми . 
Дурненька , яка ж вона дурненька .
Заради мене готова пожертвувати собою ...

- Ніколи так більше не роби. - кажу їй на вушко .
І чую як вона тихо плаче ...

Підіймаю догори її обличчя . Заглядаю в червоні від сліз очі , і розумію що моя душа переповнена коханням до цієї дівчини .
Ніжно торкаюся її губ і вона відповідає відразу .
Цілую повільно , хоча й хочу більшого . Але пам'ятаю про розбиту губу .

Чорт ! Він заплатить за це . 
Дуже сильно заплатить . Навіть не подивлюсь , що брат мого друга .

Емма нахиляється ближче , поглиблює поцілунок , і чую тихе скиглення .

- Потрібно обробити рану .- відсторонююсь і берусь лікувати мою лисичку ...

В її очах вже не бачу того переляку , що був хвилину тому , і трохи заспокоююсь ...

 

Навіть не знаю чим я заслужив таку як вона ...

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно