Алексіс де Токвіль - Давній порядок і Революція, Алексіс де Токвіль

я називаю великою метою правосуддя: це тільки доводить, що в будь-якій судовій організації є другорядні недоліки, які тільки помірно можуть шкодити цій меті правосуддя, та інші істотні, які не тільки їй шкодять, а й руйнують її, хоча б вони й були пов'язані з багатьма другорядними вдосконаленнями. Перші вади помічаються найлегше: саме вони, звичайно, й вражають передусім мізки мас, вони, як кажуть, упадають у вічі. Недоліки іншого розряду часто є прихованими, й люди, які розкривають та відзначають їх, не завше є юристами та іншими професійними знавцями.

До того ж зауважмо, що одні й ті самі якості можуть бути другорядними або головними, залежно від часу й політичної організації суспільства. В епохи панування аристократії, нерівності все, що хилиться до зменшення привілеїв для певних осіб перед судом, до забезпечення гарантій за слабким, що позивається проти сильного, до втілення в життя переважного впливу держави, природно, неупередженого, коли йдеться про суперечку між двома підданими — все це набуває значення істотної якості, але важливість усього цього зменшується в міру того, як суспільний побут і політичний устрій схиляються до демократії.

Якщо, виходячи з цих принципів, ми вивчатимемо англійську систему судоустрою, то помітимо, що, залишаючи чинними всі вади, які могли зробити правосуддя в наших сусідів неясним, заплутаним, повільним, дорогим і незручним, англійське законодавство вживає безліч застережних заходів, спрямованих на те, щоб сильний ніколи не міг опинитися в сприятливому становищі на шкоду слабкому, держава — на шкоду приватній особі; в міру того, як ми пильніше придивлятимемося до деталей цього законодавства, ми побачимо, що воно дало в руки кожному громадянинові різноманітну зброю для самозахисту й що взаємостосунки влаштовані так, що надають кожному можливу кількість гарантій проти упередженості, проти продажності суддів у прямому сенсі слова й проти інших видів продажності, звичайнішої й особливо небезпечнішої за часів демократії, продажності, що випливає з плазування судів перед державною владою.

З усіх цих поглядів англійська судова система, незважаючи на численні другорядні вади, що трапляються в ній досі, здається мені ліпшою за нашу, яка, щоправда, не хворіє майже ні на жодну недугу англійського судочинства, зате й не має головних позитивних якостей, що є в ньому; наша система, чудова в сенсі гарантій, які вона надає кожному громадянинові в позовах, що порушуються між окремими особами, виявляється слабкою з того боку, який завше слід посилювати в демократичному суспільстві, яким є наше, саме з боку гарантій, що вбезпечують окрему особу від держави.

27. Переваги, які мала Паризька округа.

Ця округа мала такі самі переваги щодо урядових милостей, як і щодо збирання податків.

Приклад: лист головного контролера до інтенданта округи Іль-де-Франс (це округа Парижа — Прим. перекладача)  від 22 травня 1787 року, який повідомляє цього останнього, що король виділив для Паризької округи суму, яку слід використовувати на доброчинні роботи, в обсязі 172 тисячі 800 ліврів на рік. Крім того, 100 тисяч ліврів призначаються на закупівлю корів, які треба роздати хліборобам. З цього листа видно, що сума 172 тисячі 800 ліврів повинна розподілятися самим інтендантом за умови, аби він дотримувався загальних правил, які передаються йому урядом, та затвердження відомості про розподіл головним контролером.

====================

Твір написаний в 1856 р.

====================

Оцифрував aetes 20.08.2012 для Чтива (www.chtyvo.org.ua).

Паперове джерело:

Токвіль, Алексіс де. Давній порядок і Революція. / З фр. пер. Г. Філіпчук. — К.: Юніверс, 2000, — 224 с. ISBN 966-7309-30-9.

Перекладено за виданням: Alexis de Tocqueville, L'ancien régime et La Révolution. Paris, Gallimard, 1968.

Видання підтримано фондом OSI-ZUG спільно з Центром видавничого розвитку Інституту відкритого суспільства (Будапешт) і Міжнародним фондом "Відродження" (Київ).

====================