Богдан-Ігор Васильович Антонович - На другому березі (збірник)

багрове небо на хребтах підносять лиси, кити хвостами миють зорі, й біле птаство, мов стріли з звірокруга, непорушно висить. Як Діва з зодіаку чеше карі коси й горбатий Водяник закличе тіні з лігов, Земля, мов шкаралуща, гнеться і голосить. Це душі мамонтів бредуть червоним снігом. АРКТИКА Комети, що цвітуть хвостами, наче пави, червоні шиби моря в олив’яних рамах, де скелі льодові під снігом кучерявим розсунулись поволі, мов таємна брама. На бурунів хребтах качаються тюлені, звірята сходять з зодіака, й червоніє у сяйві магнетичних піль метал зелений морів примарних, що подібні сонній мрії. Мов синє оливо, заклякле небо висить, і череп місяця, розбитий і безбарвний, упав на сніг, коли отари білих листів в країну небуття вела зоря полярна. Друге ліричне інтермецо
МОЛИТВА ДО ЗІР Не срібло миршаве, не хміль, не лавр сумнівний і двозначний, не дотепів грайливих сіль, не успіх в грі на риск небачній, не уст золотомовних мед, не почестей солодка манна і навіть не чеснот букет, що світлість їх не раз оманна, не винограду темний сік у колі дружньому за чаєм, не муз єлей, що на ввесь вік тавром людину назначає, не вигаданий в хитрий лад, щоб мірять душі, вчений лікоть, не домохвальців млявий чад, нещирих хвальб слизька музика, не захист мрій — блаженний дім, але молімся зорям дальнім, щоб нам дали на світі цім життя величне і страдальне. СІРИЙ ПМН Стовпи із попелу угору! Міста в дротах — під вітром ліри. Це тут, де мурів скупість взором, без сяйва навіть сонце сіре. Тут люди, мури і бацилі тим самим піддані законам і тулуби печей похилі, де розцвітають іскор грона. Хто падає, за ним не тужать, бо срібло сліз не для розтрати, скупі на скарб навбач байдужий. Хвалю життя шорстке й сукате! КОЛО ЗМІН Жаркий, духотний день, зомлівши, мов стовп, упав на груди ночі. Що ти згубив, не знайдеш більше, і час надію розхлюпоче. Ще піна світла з дзбана сонця парує пилом з теплих мурів. Не жди від долі оборонця, від пазурів в овечій шкурі! З-за золотого шумовиння ніч блакитніє чиста й вічна. Знов знайдеш суть у колі зміннім, щоб в зміст незмінний вірить міцно. МАРНОТРАТНИЙ ГІМН