Юліан Семенов - Бомба для голови

— Ви визнаєте якийсь певний метод у кінематографі? Ви наслідуєте когось? Ви прагнете бути спадкоємцем якоїсь певної школи?

— Наслідують школу честолюбці від мистецтва. Старі майстри чванливо посилаються на школу учнів, висуваючи кандидатури своїх вихованців на ті чи інші премії. В мистецтві не можна дотримуватися зразків. Послідовником можна бути, а наслідувачем — неприпустимо.

— Ви впевнені, що ваше мистецтво необхідне людям?

— Не впевнений. Я прагматик, і часом мене терзає думка, що, можливо, світ спроможний урятувати геній фізика і математика, який подарує людству засіб захисту від знищення. Мистецтво звернене до особистості, науково-технічний прогрес — до суспільства.

— Навіщо в такому разі ви живете в мистецтві?

— Тому що я виконую свій обов'язок перед власною совістю. Я виховувався в пору нацизму, а нацизм багатоликий і всеїдний, а в мене є діти. Я боюсь за них, і я відповідаю за них перед богом.

— Ви вважаєте, що нацизм можна проаналізувати, використовуючи форму інтелектуального вестерну? — знову спитала китаянка. — Чому б вам не обрати іншу форму, конкретну, побудовану на фактах сьогоднішнього дня?

Люс відповів:

— Спасибі за пропозицію, я думатиму над нею. До побачення, панове, мені було надзвичайно цікаво з вами…

7

…Він зайшов у свій номер, роздягся, вліз у ванну й довго лежав у блакитній холодній воді. Потім розтерся аж до почервоніння мохнатим рушником і прикрутив кондиціонер. У номері вже було прохолодно, і він подумав, що коли вийде на вулицю до Хоа, то в липкій нічній спеці знову схопить нежить. Його весь час мучив нежить: і в Сінгапурі, і в Тайбеї, і в Гонконзі. Після прохолоди закупореного номера, де розмірено гурчить кондиціонер, липка спека вулиці, потім холод кондиціонованого таксі — і жара, страшенна жара, яка розриває потилицю, поки дійдеш від таксі до холодного аеропорту або до кабака, де, крім кондиціонера під стелею, крутяться крила величезних пропелерів, розганяючи тютюновий дим.

«Я схуд кілограмів на три, — подумав Люс, упавши на низьке м'яке ліжко, — входжу в норму. Хто це казав мені: коли ти жирний понад норму, то відчуваєш, начебто цілий день носиш у руці штангу. Виходить, я щодня тягаю штангу вагою в десять кілограмів».

Він подивився на годинник, що лежав на тумбочці: Хоа чекатиме о десятій тридцять.

«У мене ще тридцять хвилин, — подумав Люс. — Можна ще трохи попрацювати…»

Люс підвівся з ліжка, витяг з портфеля диктофон і включив звук.

«Джейн. Ні, що ви, Фердінанд… Він був закоханий у неї.

Люс. По-моєму, це природний стан для чоловіка — бажати ту жінку, в яку закоханий.

Джейн. Але він хотів одружитися з нею… Ви ж дуже педантичні в питаннях шлюбу. Знайомство, дружба, потім заручини, а вже потім…

Люс. Хто це вам наплів? Ми не мастодонти.

Джейн. А я думала, ви це змогли зберегти в Німеччині.

Люс. Я ж не думаю, що ви це зберегли у себе в Британії…

Джейн. У вас більше від традицій, ніж у нас. Якщо вже англійці новатори, то вони в усьому новатори.

Люс. Чому ви кажете про англійців «вони». Можна подумати, що ви полінезійка.

Джейн. Я погана англійка, Фердінанд. Я просто ніяка не англійка. А може, я справжня англійка, бо мене безперестану тягне на Схід.

Люс. А вона дуже красива?

Джейн. Хто, Ісії? Дуже.

Люс. Ноги в неї криві?

Джейн. Що ви!.. В неї чудова фігурка. Інакше хто б це її запросив у нічну програму? Такі мюзикли тут дуже дорогі.

Люс. Я три дні простовбичив у барі міністерства інформації, поки не докопався до прізвища продюсера, який привозив їх сюди. Ви неправильно назвали його ім'я.

Джейн. Чому? Сінагава-сан.

Люс. Ні. Не Сінагава, а Шінагава. Це, виявляється, велика різниця. Мені ще треба дізнатися, де Дорнброк арендував для неї дім…

Джейн. Вам не скажуть. Там, де загальний бедлам, особливо старанно стежать за індивідуальною моральністю.

Люс. Я дзвонив до цього Шінагави… В Токіо…

Джейн. Ну й що?

Люс. Він полетів на гастролі із своїми дівицями в Тайбей. Я замовив собі квиток на післязавтра.

Джейн. Летіть МСА. У них найкомфортабельніше обслуговування і не було жодного нещасного випадку… Мені буде сумно без вас, Фердінанд… У вас сценарій як детективне розслідування… Я ніколи не думала, що банальну історію про мільярдера й бідну японочку з вар'єте можна повернути так, як це хочете зробити ви… На жаль, я не бачила жодної вашої картини…

Люс. Слухайте, Джейн, я не можу зрозуміти: ви кажете, що він привозив до неї когось із ваших лікарів. Але ж вони були знайомі тільки двадцять днів… Не могла ж вона за цей час…

Джейн. Він любив її, Фердінанд… Знаєте, навіть коли б вона завагітніла від іншого, він все одно привіз би їй лікарів…

Люс. А сам жив у іншому готелі? І до неї приїжджав тільки вдень? І обмежувався тим, що танцював з нею вечорами в «Паласі», а вдень валявся у вашому «свіммінгклабі»? Хіба не так?

Джейн. Треба придумувати для себе якийсь ідеал… мрію… Без цього не можна.

Люс. Про це я чув. Тільки не думав, що жінки теж придумують собі всякі химери.

Джейн. Придумують, коли погано. Ви знаєте, кому добре зараз, Фердінанд? Я не знаю. Всім погано. В тій чи іншій мірі, але погано…

Люс. Як прізвище лікаря, якого він привозив?

Джейн. Я цим не цікавилась. Ми цікавимося лише своїми. Якби вона була англійка, я сказала б вам, хто її оглядав, що в неї знайшли і як пройшла операція, коли б її тут робили.

Люс. Ви мені дуже допомогли б, Джейн, якби могли знайти того лікаря.

Джейн. Постараюсь.

Люс. Добре було б зробити це сьогодні чи завтра в першій половині дня.

Джейн. Сьогодні навряд. У нас сьогодні якийсь банкет у клубі. Отже, нікого не буде дома. Знаєте, що робить англієць, потрапивши на безлюдний острів? Він спершу будує той клуб, куди він ходитиме… Мабуть, я подзвоню вам завтра до одинадцятої. Добре?

Люс. Знаєте, за що я люблю англійців, Джейн? У вашій мові немає різниці між «ви» і «ти». Просто «уоu». Кожний може розуміти це звертання так, як йому хочеться. Словом, ви демократична нація — така, як про себе пишете?

Джейн. Звичайно. Демократична. Далі нікуди. Коли мені було десять років і я разом з однокашником поверталася із школи, батько спитав мене: «Сподіваюся, він джентльмен?» А в п'ятнадцять років мама запитувала про кожну мою подругу: «Ти впевнена, що вона справжня леді?» Дуже демократично.

Люс.