Мерайя Д Рок, Мар'яна Доля - Син маминої подруги, Мерайя Д Рок, Мар'яна Доля
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— А ось і наш таємний агент, — з легкою образою в голосі промовив Олег, пропускаючи до кухні батькового дому Ярослава.
— Доброго ранку, — трішки ніяково і дуже тихо привітався хлопець і помахав рукою усім присутнім за столом. — Я без попередження…
— Цілком у дусі вашої установи, — гмикнув Юра і відсунув стільця для гостя. — Сідай вже, агент, кави будеш?
Ярикові нічого не лишалося, як сісти до столу.
***
Був теплий і сонячний ранок, з тих, що бувають лише у травні. Тепле сонце заливало кухню потоками світла, що вибілювало меблі і осипало золотом усе, до чого торкалися промені. За вікном заливалися співом птахи, і їх не могли заглушити навіть звуки ранкового міста з його потоками людей і машин, що не могли всидіти вдома. Це був ранок, з тих, коли неможливо довго спати, адже за вікном вирує життя, і пропустити його неможливо.
В будинку Юри була величезна кухня, з затишною обідньою зоною. Величезний круглий стіл, за яким збиралася родина й гості, що частенько бували в домі бізнесмена, мали комфортне місце для посиденьок.
Цього ранку за цим столом було тіснувато. Інна і Юра, що потай кидав погляд на людей, що зібралися в його домі. Олег і Кіра, які обмінювалися поглядами, сповненими недовіри і здивування. Оксана Павленко, бліда і засоромлена, що трималася трішки осторонь і намагалася уникнути поглядів у свій бік. Костянтин, такий же спокійний і холоднокровний, як і завжди. Його лише вчора виписали з лікарні після п’яти днів у стаціонарі. На щастя, його здоров’ю нічого не загрожувало, а синці вже стали майже непомітними. Та місце для Ярослава все ж відшукалося.
— Князя відпустили? — не підводячи погляду, що прикипів до чашки в її руках, запитала Оксана.
— Не зовсім, — посміхнувся Ярик. — Він пішов на угоду зі слідством, тому він зараз прямує в Києв, аби допомогти з затриманням його спільників, яких він викликав нібито для великої наради.
— Але він вийде, адже угода зі слідством передбачає, що його покарання буде легшим, ніж він заслужив, — сумна посмішка торкнулася губ Оксани. — Я ж казала, він вийде…
— Ні, якщо ви свідчитимете проти нього, — Ярослав дивився на жінку важким поглядом, таким дивним і лякаючим на обличчі юнака ледь старшого за двадцять років. — Ваші свідчення, ваша особа взагалі не фігурує в справі проти Князя. Його не звинувачують у вбивстві батьків Кіри.
— Що? Чому? — дівчина несвідомо вчепилася в руку Олега, важко дихаючи від хвилювання. — Чому так? Він же винен!
— Винен. І ми це доведемо. Але, — Ярик підняв вгору вказівний палець, ніби наголошуючи важливість своїх слів. — Але поки що це вбивство не входить у список обвинуваченя. — він хижо посміхнувся. — Щоби не зменшувати відповідальність тією угодою зі слідством.
— А ти ж і хитрий жук! — з повагою в голосі хихотнув Костя. — Це ж треба…
— Ну, це не я, це моє керівництво, — скромно потупив очі Ярик. — Те, яке насварило мене трішки, бо викрив себе… Випадково…
— Ми нікому і нічого не скажемо, — з посмішкою заявив Олег.
— Добре би було, — зітхнув Ярослав. — Не хотілось би проблем з начальством, в мене, взагалі-то, кар’єрні плани ого-го… Але я не тому прийшов сюди. Ось! — він простягнув Оксані складений вчетверо листок паперу. — Петро Павленко здався поліції. Просив передати вам лист…
Оксана мовчки розгорнула аркуш паперу. Її пальці ледь тремтіли, доки вона читала написане своїм чоловіком. За столом владарювала цілковита тиша, здавалося, навіть пташки за вікном зробили невелику перерву в своєму концерті, аби жінка мала змогу усвідомити написані дрібним почерком, трішки похиленим управо, слова.
Нарешті вона глибоко вдихнула і повільно, мов у сні, зім’яла аркуш паперу. А потім рішуче підвела погляд, просто на Ярослава, і твердо промовила:
— Я хочу свідчити проти Князева у суді. Він організував вбивство мого брата, роками погрожував мені і моєму чоловіку, шантажував нас… Я свідчитиму! — вона перевела погляд на Кіру. — Це не зменшить моєї провини, але я зроблю все, що потрібно.
— Він сяде. — Ярослав посміхнувся, — Обіцяю, він сяде надовго. За все, що він зробив з вашою сім’єю.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Син маминої подруги, Мерайя Д Рок, Мар'яна Доля», після закриття браузера.
