Яра Крихта - Споріднені душі: Принц-вигнанець, Яра Крихта

Алек важко видихнув, а потім усміхнувся – гостро, з тією ноткою зухвалості, що жила в ньому.

– Я заінтригований. 

Так і не спала всю ніч. Потім Віолетта стояла біля вікна, притиснувши руки до живота. Відчувала диття під серцем – ще таке крихітне, майже невідчутне, але вже її. Їхнє.

Вона знала, що має забути його, відпустити, жити далі, але як? Як можна забути людину, яка заповнила кожен її подих, кожну думку? Аларіон жив у ній. У її спогадах, у її крові, у цьому маленькому житті, що почало зароджуватися в її утробі.

Вона провела долонею по животу, відчуваючи ледь помітне тепло. Ще зовсім скоро це стане очевидним, і тоді вже не буде шляху назад. 

Його слова, його погляд, його шепіт – усе здавалося тепер далекою ілюзією, розмитою. 

Їй було страшно, але вона не могла дозволити собі слабкості. Вона готова ризикнути всім, навіть собою, щоб повернути його, бо він дійсно був хорошим і не заслуговував того, що з ним сталося. Хоча б і не мала навіть думати про ризик для себе, залишити Аларіона в минулому – заради дитини.

-------

Дякую читачам за увагу і підтримку! Також буду рада бачити вас на каналі в телеґрамі: Яра Крихта

Створюю там затишну атмосферу, надихаючу і мальовничу.

Продовження завтра за рокладом.