КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА - Гібридні дракони, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА

     - А… може, це стара книга… але я читав про розподілення влади на три гілки: законодавчу, виконавчу та судову. Дракони належать до… судової?

     - Та, мабуть, вони три в одному. Раніше були суди. Але судді були занадто самостійні і вирішували справи на користь платників податків, якщо Державні органи були не праві. Тож, до суду приставили Дракона. І щойно суддя приймав законне рішення не на користь Уряду, суддя палав, наче перший Християнин за часів Нерона. Про Нерона ти чув?

     - Бррр. Психопат.

     - Отож. Тепер його часи частково повернулися.

     - А боротися ви не намагалися?

     - Кажуть тобі: проти Драконів можуть повстати лише справжні Дракони. Наша, людська зброя цих гібридів не бере. Але ми не хочемо наражати справжніх дракончиків на небезпеку, бо ми їх любимо, - дівчина ласкаво потерлася своєю біло-рожевою щокою о шию Огняни і цьомкнула у золотаву луску. Панна-Дракон ніжно нявкнула. Для Оленя це було незбагненно. З іншого боку, Вогняна він любив. Але ж то була примара. Чи ні?

     - Ми вас теж любим. Але зараз повстання було б схожим на самогубство, - спробувала виправдатися Огняна. – У Всеволода ще багато піддослідних примірників. А поки він їх перетворює з людей на Драконів, Уряд завжди може орендувати Дракона у іншої країни. І інший Уряд таки віддасть свого Дракона. Ну, може окрім Великої Британії та Швеції.

       - А чому? Чому ці країни не віддадуть своїх Драконів? Жадібні дуже? – Запитав хлопець. Огняна та Єфа розсміялися.

      - Ні. Просто в цих країнах народ вирішив, що їм краще мати свого, автохтонного Дракона, ніж купляти гібридного у Всеволода. Їхні Уряди були відкриті до суспільства і провели референдуми. Зрештою, справжні Дракони стали керувати цими країнами і стали королями.

       - Але у Великої Британії зараз лише король може воювати, адже королева при надії, - втрутилася Огняна.

       - А один Дракон зможе захистити цілу країну? – Розгубився Олень, від всього цього розмаїття Драконів.

       - Ну, там море. І кожний боїться: щойно він відішле свого Дракона захоплювати інші країни, одразу примчать Дракони з сусідніх країн.

        - Тобто, - зрадів хлопець, - ви нарешті знайшли спосіб жити без воєн!

        - Знайшли, а як же ж. Та ці Дракони-гібриди гірші за окупантів. По-перше, вони спочатку спаюють, а потім думають. По-друге, вони будь-кого можуть назвати терористом. От приміром, не захоче фермер віддати їм свою корову. Вони цього фермера назвуть терористом і спалять всю ферму.

        - Але ж… але ж… ваші уряди… хіба… хіба вони… не захищають вас?

        - Ти мене слухав? Дракони підконтрольні Уряду та Всеволоду. Уряди платять величезні гроші Всеволоду за Драконів. Дракони намагаються отримати з людей якнайбільше грошей, щоб віддати Уряду, який в свою чергу…

       - Відає гроші Всеволоду, - додав Олень.

       - Так. А ще Дракони - дурні і жадібні. Перші ще були так сяк. Вони просто хотіли грошей для родини, зокрема на лікування своїх онкохворих діточок. Потім, в Дракони пішли ті, хто бажав влади. Частину з них можна сміливо назвати садистами.

     - І Уряд не був проти?

      - В той час Уряд вже втратив людське обличчя. Вони боялися лише одного: що їх позбавлять влади, і Уряд стане першими у списку Драконів-НКВДістів. Адже, за кожним урядовцем тягнувся шлейф злочинів. А які з Драконів-гібридів демократи, урядовці знали з таємних звітів. Тож, залишитися при владі за допомогою Драконів-гібридів, їм видавалося чудовою думкою.

       - А…. ти щось казала, що Дракони живуть лише п’ять років.

       - Та отож. Ми думаємо, що Всеволод це спеціально вигадав, щоб отримувати ще більше грошей за нових Драконів.

        - Але ж… хіба… як їх? Кандидати? Так, кандидати на те, щоб стати новим гібридним-Драконом, не бояться вкоротити собі віку?

       - Я ж кажу, вони у більшості – дурні. Вони гадають, що їх це не торкнеться.

       - А батьки Всеволода, вони як на це реагують? – Запитав Олень. Панна-Дракон щойно пролетіла над поляною молоденької конюшини. Побачивши у сутінках темно-зелене листя, Олень згадав маму та її обруч.

        - Ніхто не знає, звідки він. Окрім, можливо його коханки. Сам Всеволод заявив, що він має українське коріння та залишиться жити в Україні. Тож, тепер він живе у Святій Софії. Ти її бачив: така біло-зелено-золота. А його особистий зелений Дракон живе на дзвіниці. Ти його теж бачив.

     - Чекай, - перервав Єфу хлопець. – Я читав про Святу Софію у Константинополі…

      - У нас теж є Свята Софія. У Києві. І вона нічим не гірша за Турецьку. Хіба що молодша трохи. Нашій лише трохи більше тисячі років.

       - І він живе у…. храмі? Я читав, що у храмах шукали захисту, але…

       - Але він знущається над нами, - заявила Єфа. А її коричнево-золотаво-зелені очі відьми спалахнули гнівом, який був настільки сильним, що Олень побачив його навіть у сутінках. – Він встановив у Соборі кондиціонери, на золоті бані повісив супутникові антени, а мозаїку з Оранти розібрав та переклав заново – у вигляді його майже оголеної коханки!