КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА - Гібридні дракони, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА

     - Так. Ми, коли хочемо, перетворюємося на людей. – Сказала Огняна і перетворилася на рудувату білявку. Олень та Єфа, вже не кажучи про Огняну, - одразу ж почали падати на землю. Олень ще ніколи не чув такого свисту повітря у вухах. Огняна ж, одразу зрозуміла свою помилку. Вона спочатку схопила Єфу своєю пазуристою рукою, а потім Оленя. Потім вона посадила їх одночасно на свою спину. Спина Єфи та її довге шовковисте волосся знову почали дражнити Оленя. – А вони не можуть знову стати людьми, - підсумувала панна-Дракон.

     - А ще, гібридні Дракони погано розмовляють. І надзвичайно тупі. Хоча, для нас це на користь, - сказала Єфа, повернула своє обличчя до Оленя і ледь не заділа його губи своїми рожевими губами.

    - Зрозуміло, - пробурмотів Олень, хоча його думки зараз були про дещо нижчі матерії.

    - Наш Уряд та низка інших Урядів зрозуміли, що вигідніше тримати одного Дракона, ніж цілу армію. Їв Дракон не багато – не більше, ніж середньостатистичний уряд. Тож, Всеволоду замовили ще Драконів. Правозахисники, звісно обурилися. Але хто слухає правозахисників? Тоді здавалося, що новий каральний орган не зменшить права людини. Хех! Добровольці також знайшлися. Якщо в ті часи були люди, які були згідні заради родини пожертвувати своїм здоров’ям та пройти випробування ліків, то чим гірше перетворення на Дракона?

    - Невже, люди самі захотіли стати Драконами? – Пересмикнувся Олень. Огняна зробила вигляд, що не відчула його смикання.

      - Так. Спочатку, люди перетворювалися на Драконів, щоб прокормити свою родину. Потім же ж…. До речі, Всеволод став торгувати Драконами. Хоча крилатих ящерів готують у спеціальних хімічних лабораторіях, але останній, так би мовити, штрих робить сам Всеволод. В останній фазі він додає якійсь компонент і людина стає Драконом.

      - Це схоже на чутки. Напевно, люди самі стають Драконами, а Всеволод лише робить магічні паси руками, щоби зберегти свою репутацію.

      - Думаєш, що найрозумніший? – Підступно запитала Єфа. – Ні. Ти не правий. Колись Всеволод захворів на вітрянку, і ледь не помер. На жаль, цього не трапилося. Так от. Підготовлена людина не перетворилася на Дракона. Це був хлопець, і він перетворився… на русалку!

     - Ти мене розігруєш, - процитував Олень якусь останню книжку, яку читав на мосту.

     - Ні! Серйозно. Щоправда, хлопець-русалка помер за кілька днів. Тож, Всеволод став обережнішим. Хоча, кандидатів на Драконів у нього вистачає. І це при тому, що його Дракони живуть не більше п’яти років!

     - Як це? – Запитав допитливий юнак.

     - Ну, Всеволод зробив на Драконах певний бізнес. Він продає Драконів багатьом Урядам і отримує за них оплату. Однак, десь за п’ять років, Дракони вмирають. Тож, Урядам потрібно купляти нових. А ще кожна країна, яка отримала Драконів платить їхню оренду. І найгірше. Всі Дракони підконтрольні Урядам… Але коли Уряд Канади вирішив підкорити Дракона собі і підпалити Всеволода…. Ух!

       - Всеволод наказав Дракону спалити Уряд Канза…. Канда… Канади?

       - Отож бо! Тож тепер кожні володільці, чи може користувачі? Коротше, кожна країна, яка має Дракона, справно сплачує гроші Всеволоду.

    - І багато таких країн?

    - Майже всі! Ті, хто не можуть собі дозволити придбати Дракона, орендують його у інших країн. От, наприклад, ми. У нас дуже погана текстильна промисловість. Зате, вона гарна у Румунії. Але Румунія не може заплатити за Дракона. Тож, ми надаємо їм Дракона, а вони поставляють нам одяг. Дуже вигідно.

     - А без Драконів – ніяк? – Запитав Олень. Йому здавалося дивним, що всі Уряди у світі погодилися із умовами якогось…. Всеволода.

      - Отож! Коли з’явилися перші зразки Драконів, Всеволод запропонував їх світові. Першим відмовився Ватикан. Тепер про Ватикан майже ніхто не пам’ятає. Лише у центрі Риму стоять чорні руїни, які нагадують, що буде із тим, хто протестуватиме проти Драконів.

     - Але ж світові Уряди могли об’єднатися… - забелькотів Олень.

     - Що люди не люблять робити, так це - об’єднуватися, - захихотіла Огняна.

     - Не те щоб, - відповіла своєму Драконові Єфа. – Але, в чомусь Огняна права. Спочатку, всі як навіжені купляли Драконів. Свій Дракон був символом безпеки проти окупації. Потім, в деяких країнах почалися виступи  “терористів”.

     - Чому ти їх взяла у лапки?

     - Тому що, в деяких країнах власні уряди влаштовували акції терору, щоб перелякані громадяни погодилися обмежити свої права. І, ти знаєш? Громадяни таки погодилися. В деяких країнах, зокрема в Україні, Литві та Канаді, громадяни вийшли на акції протесту. Прилетів Дракон, сказав що ці громадяни – терористи і спалив всіх живцем.

     - Тепер ти розумієш, - поглянула сумним зеленим оком на Оленя Огняна, - що нам, Драконам не так то й легко жити.

      - Так, - пробулькотів Олень. Час, коли його відкопали, подобався хлопцю все мене та менше.

      - А! Забула сказати. Драконів проголосили – НКВД: народними комісіями по втіленню демократії. Отак от. Тобто тепер, Дракони можуть на свій розсуд вирішувати хто демократ, а хто – терорист. Тих, кого визнано терористом, спалюють на місці.