Камілла Рей - Подаруй мені життя, Камілла Рей

Розділ 21

Алекс

Алекс йшов коридором до кабінету батька. Але перед дверима зупинився, почувши голоси всередині. Говорили двоє: батько та Нейтон. Алекс прислухався до їхньої розмови, завмерши біля дверей.

Нейтон зручно розташувався у кріслі кабінету батька, дивлячись перед собою. Поки Роджер уважно оглядав рани на синовому обличчі.

- Слина перевертня потрапила до ран? – суворо запитав батько.

- Я не знаю, - відповів Нейтон.

- Їхня слина небезпечна. У ній криється отрута. Якщо пішло зараження, незабаром, ти як вони почнеш вити на місяць. Потрібна протиотрута.

- Я не хочу ставати перевертнем, - саркастично кинув Нейт, дивлячись у вічі батька. - Зроби з цим щось.

Роджер підійшов до столу і відчинив висувну скриньку. У ньому лежали різні флакончики із зіллями. Роджер узяв один бурого кольору та флакончик жовтого кольору і підійшов до сина.

- Я дам тобі протиотруту. Ось, випий це, - простягнув він пляшечку з бурою рідиною. Нейтон узяв його, відкоркував і залпом осушив весь.

- Має бути гидота рідкісна. Добре, що я не чую запахи і не відчуваю смаку, - Нейтон повернув порожню пляшечку батькові.

- Усі зілля не цукор. Але вони допомагають, - промовив Роджер і відкоркував флакончик з жовтою рідиною.

– Це ще що? – трохи звузив очі Нейтон.

- Ще одна протиотрута. Ми, не знаємо, чи є в твоїй крові отрута перевертня, але запобіжні заходи не завадять, - він набрав у маленьку піпетку жовтого зілля і покапав їм на глибокі подряпини на обличчі сина. Рани задимилися і Роджер полегшено посміхнувся. - Ну от і все.

- Чудово. А як бути з подряпинами?

- Зараз, - Роджер підняв вказівний палець і знову підійшов до столу. Цього разу він дістав звідти невелику баночку. Це мазь. Вона зцілить твої рани. Застосовуватимеш двічі на день: вранці та ввечері. І вже за два дні станеш як новенький.

- Шрами залишаться? – Нейтон покрутив у пальцях баночку.

– Ні. Твоя мати добре розбирається в приготуванні мазей. В травництві їй рівних немає, - з повагою до своєї дружини сказав він.

- Це добре, - Нейтон спокійно відкинув голову на м'яку спинку крісла, дивлячись у стелю.

- Як справи у Алекса? Я з ним не розмовляв з того разу, - спитав батько.

- Паршиво. Він вважає мене лиходієм, який усім лише шкодить. А я всього-то дбаю про нашу родину і про його подружку Ханну. Але він цього не розуміє. У результаті я завжди залишаюся негативним героєм.

– Для мене ти ніколи не був поганим. Я люблю всіх вас однаково і в мене немає улюбленців. Але як би там не було – ти мій син, і я не піду проти тебе.

– Знаю батьку. Просто, коли все-таки Алексу дійде, що я не ворог? Ханна, потрібна нам для ритуалу, а Сет хотів її прикінчити. І здійсни він задумане – ми залишилися б ні з чим. А потім знову шукай ту саму. Плюс, Алекс та Ханна – споріднені душі. Він хоче залишитися з нею після ритуалу. Я старався для нього, чорт забирай! Але в результаті вийшов винним.

- Не бери в голову. Згодом Алекс усе зрозуміє.

- Батьку, він використовував магію і не відновлювався. У такому темпі Алекс ослабне настільки, що не зможе чаклувати. Та він уже ослаб, - махнув рукою Нейт. - Тепер йому не кілька днів потрібно, а кілька тижнів, щоб привести себе в норму. Чим він тільки думає? Не розумію. Мабуть місцем, на якому сидить. Як можна було довести себе до такого стану?

– Він не відновнював енергію своїх чарів? - батько сів у своє крісло за столом. - Мабуть, думки Алекса зараз займає лише Ханна, а все інше для нього відійшло на другий план.

- У мене теж купа думок в голові, але відновнювати сили я не забуваю. Для мене це річ першорядної ваги, - процідив Нейтон і зітхнув. – Ханна Тейлор погодиться на ритуал. Алекс так сказав. Залишається лише чекати випускного вечора.

- Чудово, - поставивши лікті на стіл, Роджер схрестив пальці рук у замок.

- Мені здається, що він зіллється в останній момент. Не здивуюсь, якщо буде так. Алекс – слабак.

- Алекс сильний, він упорається Нейтон. Не сумнівайся в своєму браті. І я особисто простежу, щоб він не намагався чаклувати, доки повністю не відновить свої сили.

- Добре, якщо так, - Нейт підвівся з місця і попрямував до дверей.

Алекс, який був по той бік, поспішив швидко сховатись, заскочивши до сусідньої кімнати. Залишивши невелику щілину в дверях, він дивився на двері до кабінету, які з силою відчинилися, і звідти вийшов Нейтон. Пройшовши швидким поважним кроком повз кімнату, в якій ховався Алекс, Нейтон на мить зупинився. Підкинувши баночку з маззю вгору, він упіймав її на льоту і розвернувся до дверей тієї самої кімнати. Алекс завмер на місці, намагаючись не ворушитися. Але, не встиг він схаменутися, як сильні руки брата схопили його за петлі і витягли з кімнати.

 - Ти що ховаєшся тут? - Нейтон був вище за брата, тому дивився на нього зверхньо, ​​злегка піднявши своє підборіддя. - Від мене!? Я знав, що ти стоїш під дверима і підслухуєш. Магія мені допомагає в цьому, яку ти майже втратив. Ну-то як, багато цікавого почув? Краще займися собою, а не підслуховуваннями. А то я прикінчу тебе. І я обов'язково виграю бій. Я сильніший за тебе. Я завжди був набагато сильніший, Алексе, - прошипів Нейтон, і відпустивши Алекса, попрямував геть. Краї його чорного плаща, гарно розліталися в сторони, коли він йшов.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍