Оксана Мрійченко - Кохання проти субординації, Оксана Мрійченко

Глава 30.

— Світлано Єгорівно, ви не зайняті? — Денис заглянув до тітки в кабінет і посміхнувся.

— Заходь, синку! — махнула йому рукою Світлана Єгорівна. — Хочеш дати мені настанови на час своєї поїздки у Прагу?

— Ви не в перший раз займаєтеся координацією роботи «Цитруса» під час моєї відсутності. Я впевнений, що вам не потрібні додаткові рекомендації, — посміхнувся Денис. — Я хотів поговорити з вами про інше...

— Про що ж?

— Мені треба знати вашу думку стосовно одного питання. Але ви повинні пообіцяти мені, що збережете нашу розмову у секреті.

— Синку, ти мене заінтригував, — посміхнулася Світлана Єгорівна. — Обіцяю, що нікому нічого не скажу!

Денис підійшов до неї ближче і дістав з кишені маленький синій футляр квадратної форми. Відкривши коробочку, він простягнув її тітці.

— Денисе... Це те, що я думаю?! — тихо запитала вона розглядаючи симпатичну каблучку з невеликим прозорим каменем?

— Як ви гадаєте, їй сподобається? — із хвилюванням у голосі запитав Денис.

— Я думаю, що вона погодиться вийти за тебе, синку! — Світлана Єгорівна підійшла до племінника та лагідно погладила його по щоці. — Я так рада за тебе, мій хлопчику!

— Дякую! — Денис щиро обняв її.

— Коли ти зважився на такий крок?

— Я вже давно про це думаю. А відтоді, як ми з Каріною почали жити разом, я повністю переконався у правильності свого рішення.

— І коли ти віддаси цю каблучку Каріні?

— Одразу після повернення з Праги! До речі, я хотів попередити вас, що з цієї нагоди заберу Каріну з роботи на годину раніше. Хочу зробити їй сюрприз.

— Я не заперечую, — Світлана Єгорівна знову посміхнулася йому. — Хвилюєшся?

— Трохи, — зізнався Денис. — Але я кохаю її та справді хочу прожити з нею все своє життя.

— Я впевнена, що так і буде!

 

Наступного ранку Денис прокинувся дуже рано, щоб встигнути на свій ранковий літак. Каріна теж прокинулася, щоб провести його. Одягнувшись, Денис підійшов до дівчини та міцно обняв її.

— Не сумуй, моя дівчинко! Всього лише два дні, а потім я повернуся до тебе, — прошепотів він, притискаючись щокою до її волосся.

— Я буду дуже чекати тебе, — тихо відповіла Каріна, дивлячись йому в очі. — Повертайся скоріше! І удачі тобі на сьогоднішній зустрічі з керівництвом «Бірленда». Зателефонуєш мені ввечері?

— Обов'язково, моя кохана!

Денис ніжно поцілував її та взяв свою дорожню сумку. Ще раз обнявши дівчину, він вийшов з квартири, а Каріна замкнула за ним двері. По дорозі в аеропорт Денис заїхав за Вікою. Останнім часом він, як і Каріна, помітив, що Віка заспокоїлася. Вона начебто нарешті прийняла той факт, що Денис байдужий до неї. Сьогодні вона теж виглядала зосередженою та абсолютно спокійною. Посміхнувшись Денису, вона сіла поруч із ним на переднє сидіння. Дорогою в аеропорт вони розмовляли на загальні теми, ніякого кокетства Віка собі більше не дозволяла. Про себе Денис порадів цьому та відчув полегшення від того, що дівчина залишила спроби закохати його в себе.

 

Прилетівши у Прагу, Денис із Вікторією зняли два номери в готелі та швидко пообідали, а потім вирушили на зустріч у «Бірленд». Керівництво компанії було дуже задоволене співпрацею з «Цитрусом», тому Денис і Вікторія одразу ж почали обговорювати деталі довгострокового рекламного плану. На уточнення подробиць і нюансів потрібна була достатня кількість часу, тому зустріч затягнулася до вечора. Але Денис і Вікторія зрозуміли, що не дарма витратили цей час, остаточно підкоривши представників «Бірленда» своєю пропозицією.

Вийшовши з офісу, Денис зупинився і зітхнув із полегшенням — справу зроблено! «Цитрус» отримав новий вигідний контракт. Завтра вранці залишиться підписати договір і можна повертатися додому. І зробити пропозицію Каріні...

Вікторія, яка йшла попереду, озирнулася на Дениса і з посмішкою вимовила:

— Вітаю з новим успішним контрактом!

— Дякую, Віко! Але я б не впорався без тебе! — щиро сказав їй Денис.

— Ти ж знаєш, що заради тебе я готова на все! — Вікторія подивилася на нього з сумною посмішкою. — А втім, зараз не про це! Якщо чесно, то я зголодніла.

— Знову хочеш вечерю в дорогому ресторані? — посміхаючись запитав Денис.

— Годі, Денисе! Я ж розумію, що ти тепер зустрічаєшся з Каріною, — несподівано відповіла Вікторія. — Давай просто повечеряємо у ресторані готелю. Я хочу сьогодні лягти раніше, дуже втомилася!

— Добре, — про себе Денис порадів, що вона не намагається перетворити їх робочу поїздку в романтичне побачення.

— Тільки підемо в ресторан одразу ж, як повернемося в готель, гаразд? Я дуже голодна! — посміхнулася Віка.

— Як скажеш.

Денис планував зателефонувати Каріні повернувшись до готелю, але вирішив зробити це після вечері з Вікторією. Він подумав, що тоді йому вже не потрібно буде нікуди виходити з номера, тому можна буде поговорити з дівчиною довше. Коли вони з Вікторією приїхали у готель, то одразу ж попрямували до залу ресторану. Вони вибрали столик недалеко від входу і оформили замовлення.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍