Світлана Талан - Букет улюблених квітів

А ти як жив, Марку? Лише для себе любого, тоді, як я гарувала, щоби поставити сина на ноги?! Як тобі спалося? Чи не снилися жахіття? Не мучило сумління?

— Вибач.

— Я розумію, що ти мене запідозрив у зраді й тому покинув, але Федько? Чим він завинив? Чи знаєш ти, як жити хлопчикові без батька, без його підтримки, опори, без теплого слова? Та звідки тобі знати?! Для тебе життя — це особиста насолода, де син є п’ятим колесом твоєї крутої тачки!

— Ти мене кохала?

— Так!

— Я тебе й досі кохаю.

— Кохаєш?! — спалахнула Тамара та підскочила з місця, мов ужалена. — Ні, Марку, кохання таким не буває! Зачекай на мене тут!

Жінка прожогом вискочила з кімнати, за мить повернулася з конвертами в руці.

— Кохання буває ось таким, Марку! — Тамара кинула в нього свої десять листів.

Чоловік підняв один лист, другий, третій, поглянув, кому їх адресовано.

— Почитаєш за нагоди й дізнаєшся, яке воно, кохання! — відкарбувала Тамара.

— Яке? — Він підвівся.

— Кохання не має права та не може руйнувати життя. Його призначення — робити кохану людину щасливою, а не нещасною! — майже кричала Тамара, ходячи кімнатою. — Кохання — це коли ладен віддати своїй половинці все до останнього, навіть своє життя. А ти вкрав мої десять років!

— Вибач.

— Що за кохання в тебе? Воно руйнує, розчавлює, змушує страждати. І коли? Тоді, коли одна його частина живе чорно-білим життям, а інша — різнобарвним! Чи таким воно має бути?!

— Хай що б ти казала, я однаково буду повторювати: я кохаю тебе, навіть більше, ніж колись.

— Закохані повинні дихати в унісон, мати одне на двох, чуєш мене, Марку, одне на двох щасливе серце, і аж ніяк не розбите! І навіщо ти приносив мені лілії? Зізнайся, не мовчи! Я маю право знати.

— Хотів тебе налякати, бо лютився, вважаючи, що ти нагуляла дитину зі Славком.

— Дурень!

— Я знаю.

Тамара зупинилася навпроти чоловіка. Від хвилювання її щоки порожевіли, очі палахкотіли вогнем, і Марк подумав, що вона найвродливіша на світі жінка.

— Разом із тобою я поховала половину свого серця, вона лишилася там, у присипаній землею труні, а твоя половина втішалася життям, розквітала. Добре, Марку, жилося без мене, без сина?

— Погано, Тамаро.

— Ти не обманював мене, ти мене зрадив, — уже спокійніше промовила жінка. — Брехня та зрада — різні речі.

Чоловік не міг далі стримуватися. Він ухопив Тамару за плечі та притягнув до себе, міцно притиснувши до грудей.

— Я винен, знаю, — тихо сказав він. — Буду на колінах вимолювати прощення в тебе й сина, але жити без вас не можу.

— Жив якось до цього, — майже прошепотіла Тамара.

Вона відчула тепло його тіла, відчула, як воно розтоплює лід у її серці, знову наповнюючи його чулістю і ніжністю. Вона відчула рідний, до болю знайомий запах. Вона заплющила очі, вдихала той самий, що й десять років тому, запах, вслухалася в голос і... боялася розплющити очі та зрозуміти, що то лише сон.

— Я заберу вас звідси, ми почнемо нове життя, — говорив чоловік.

— Із ким? Із Марком чи Маріушем? — не розплющуючи очей, запитала Тамара.

— Марка поховано на кладовищі. Нове життя почнеш із Маріушем — іншого виходу немає. Ми знову одружимось, і ти станеш дружиною Маріуша Крульки.

— А наш син?

— Доведеться його всиновити, — усміхнувся він. — Усе це — дрібні деталі, важливо, що на життєвих дорогах ми не розгубили найцінніше.

— Що саме?

— Наше кохання, — сказав чоловік.

Маріуш відірвав голову Тамари від своїх грудей і, обхопивши обличчя теплими долонями, подивився в її очі — у них була сама ніжність.

— Кохаю тебе, — промовив він і припав губами до таких рідних і жаданих вуст.

2019 рік

Тамара любила лілії. Особливі, неповторні... Ці ніжні квіти нагадували їй про маму — гарну, тендітну та водночас сильну жінку... Мами не стало, коли Тамара була зовсім дитиною. Вона досі пам’ятає той жахливий день. Відтоді щороку на могилі матері з’являється кошик із чудовими ліліями. Тамара марно намагалася дізнатися, від кого він. Так само марно вона прагла дізнатися правду про батька... У річницю маминої загибелі Тамара зустрічає на кладовищі чоловіка, який називає себе знайомим матері. Жінка розуміє, що йому відомо більше, ніж він говорить.

Примітки

1

Автор лічилки — Інесса Сидоренко. (Тут і далі прим, авт.).

2

ОТ-гібриди — Орієнтал-трубчасті гібриди.

3

ЛО-гібриди — Лонгіфлорум-орієнтал гібриди.