Мартіна Зоріна - Неможливий романс , Мартіна Зоріна

Я стояв у правому кутку зали й слухав розмову мого брата з одним з депутатів, який бажав стати нашим новим інвестором. Втручатися в розмову я не бажав, тому лише кивав головою в потрібні моменти. Мої думки був десь далеко.

Весь час, я блукав поглядом по обличчях людей, ліниво вишукуючи в натовпі невідоме «щось», та раптом, зовсім несподівано, я побачив її.

«Челсі...» — серце здригнулося.

Вона увійшла до зали під руку зі своїм чоловіком. Усміхнена, весела, щаслива. Все така ж гарна та неймовірно сексуальна. Така жадана.

Цілий місяць я не бачив її, не чув її чарівного голосу, не міг насолодитися теплом бурштинових очей. Цілий клятий місяць! Адже після того вечора, коли я зробив дурницю, вона не просто пішла, вона поїхала. Челсі поїхала в штати, не залишивши ані записки, ані адреси. Вона занесла мій номер телефону до чорного списку, заблокувала всі аккаунти та соціальні мережі. Вона — зникла з мого життя, та не вирвати її образ із серця, я так і не зумів.

Вони увійшли разом, тримаючись за руки, випромінюючи щастя. Їх зустрічали з посмішкою. Макаров, здається, таки виграв той бій. Я перестав слідкувати за його кар’єрою одразу після її зникнення Не міг дивитися на їхні спільні фотографії й згорати зсередини від ревнощів. Хоч мені щодня хотілося побачити її знову, доторкнутись, обійняти, відчути смак її губ... Прокляття!

Спочатку, Челсі з чоловіком підійшли до мера — головного винуватця сьогоднішнього свята, аби привітати його з ювілеєм. Челсі весело сміялася, щось розповідала дружині Юсупова, в той час, як Влад спілкувався з самим Юсуповим. Потім, вони перемістилися кілька разів по залу, вітаючись зі знайомими та друзями Влада, розпиваючи дороге вино та насолоджуючись смачними вишуканими закусками закладу. Я ж, наче той німий глядач спостерігав за цією щасливою родиною, бажаючи застрелитися. Бажання здохнути було сильним, як ніколи!

Доклавши титанічних зусиль, я все ж дозволив собі видихнути гіркоту душі та відвернувся в інший бік, в пошуках офіціанта та чергової дози алкоголю. Це, звичайно ж, не вихід. Та сьогодні я не в настрої грати хорошу роль. Та і як тут можна прикидатися?! За цей місяць, я зумів добряче скучити за нею, й сто раз переконався у своїх почуттях. Адже я не просто закохався в цю незвичайну в цілому світі жінку, я розумію, що кохаю її й лише її Вперше, і по-справжньому, моє серце відкрилось й перестало захищатись. Навіть пам’ять про невдалу юнацьку закоханість гасне поруч з моїми почуттями до Челсі. Я всюди бачу її посмішку. Її дзвінкий сміх невпинно звучить в моїй голові. Не кажучи вже про сни, які продовжують снитися мені й зводять мене з розуму, так само як і ці дикі ревнощі.

Вона мені необхідна, як вода, як повітря, як сенс мого буття. Я хочу любити її, балувати та берегти. Я хочу бути завжди поруч, допомагати, підтримувати, смішити, витирати її сльози, але тільки від щастя, обіймати її та невпинно цілувати. Завжди. Хочу згребти її в оберемок і притиснути до своїх грудей. Я хочу ткнутися носом в її волосся і насолоджуватися солодким запахом шампуню. Це божевілля з’їдає мене зсередини, рве на частини мою душу і випалює в ній все, залишаючи після себе лише один-єдиний слід: ім’я моєї дівчинки.

Як же я хочу назвати її «моєю»! Хочу, але не маю на це права.

Коли пити мені все ж набридло, а нудні промови співрозмовників стали напружувати, я вирішив попрощатися та піти додому. Не було більше сил дивитися на неї. Я повинен був припинити ці тортури, поки остаточно не зійшов з розуму і не зробив якусь дурницю.

Однак, доля-пустунка вирішила добити мене. Саме в той момент, коли я підійшов до мера, на сцену вийшла група і почала виконувати якусь ліричну пісню.

Я різко розвернувся, шукаючи очима силует Челсі. Знайшов. Швидко. Так, немов завжди знав, що вона десь поруч, ніби відчував її на якомусь астральному рівні.

Музикант взяв перший акорд, а вокаліста — свою першу ноту і музика полилась рікою. Слова торкались струн моєї душі. І я не зміг стримати порив та бажання серця. Підійшов, привітався з Макаровим і запросив його дружину на танець. Я знав, що вона не відмовить. Занадто дивно це б виглядало, і занадто багато свідків. А її чоловіку не потрібна зіпсована репутація.

Запрошуючи Челсі на танець, я не до кінця розумів, навіщо мені це. Та просто не зміг піти, не попрощавшись. Можливо, вже назавжди.

— Гарне плаття, — почав я розмову, обійнявши її за талію.

— Дякую, — майже пошепки вимовила вона. Її голос тремтів.

— Не хвилюйся, я сцен влаштовувати не стану, — відразу попередив, щоб вона раптом не втекла посеред танцю. Бо мені було необхідно це спілкування та ці короткі миті радості. Стискаючи тонкий стан Челсі, погладжуючи пальцями гладку шкіру спини, я намагався запам’ятати кожну клітинку її тіла, закарбувати в пам’яті, аби мати можливість зігрівати свої холодні одинокі вечори цими приємними спогадами.

— Чим займалася? — запитав, аби знову почути її ніжний лагідний голос й хоч якось розрядити напружену атмосферу між нами.

— Багато чим займалася, та в основному, я знову почала писала.

— Про мене? — вирвалося само собою, хоч я і не бажав її провокувати. Втім, я не очікував зустрічі та не зміг підготуватися.

— Яр ... — моє ім’я на її вустах звучало, як вирок. Млосно, ніжно, пристрасно та водночас збуджуюче. Я хотів її, шалено та до болю.

— Все в порядку, Челсі, — спокійно мовив, заглядаючи їй у вічі, — Я просто хочу насолодитися цим танцем з тобою і відразу піду.

Челсі дивно дивилася на мене недовірливо, її погляд блукав, вишукуючи щось в моїх очах та не знаходячи, опускався вниз, на губи.

«Задоволений, Ярославе? Заспокоївся?!»

Попри дикі бажання, що вирували в мені наче торнадо, я не став нічого робити недозволенного. Я насолоджувався присутністю Челсі, вдихаючи такий рідний і улюблений запах її парфумів. Мої очі вивчали її обличчя, запам’ятовуючи те, що я і так ніколи не зможу забути: її очі, губи, її погляд. У цей момент, мені здавалося, що нікого не існує навколо. Були тільки ми. Я і моя кохана жінка.