Ернст Юнгер - Вогонь і кров

який рухався через пасажі й привів мене до величезного оглядового майданчика, з якого все здавалося в тисячу разів меншим. Тоді я вперше переконався, що Берлін набагато більший, ніж той самий Ганновер. Після цього я повечеряв у «Патценгофері», на жаль, часу в мене більше не залишалося, і я не зміг піти в Колоніальний музей, як спершу запланував собі. У кожному разі, харчуватися в Берліні дешевше, ніж у Дьоберітці. З усіх великих міст, які я бачив, найкращі — це все одно Гамбург і Марсель.

Цієї п’ятниці, коли я йшов з їдальні сержантів, проходячи їдальню рядових, сталася знакова зустріч. Біля мене пройшов якийсь хлопець у звичайній уніформі. Я обернувся, він теж. Тробітіус! Спочатку і він, і я хотіли зробити вигляд, що не впізнали. Але потім ми привіталися та поговорили, якщо й не дружно, то вже точно не так як вороги. Зрештою Троббі відзначив, що в цьому світі речі змінюються у дуже дивний спосіб. На прощання ми навіть подали один одному руку. Tempora mutantur!

Я хотів би Вас попросити за можливості надіслати ще одну склянку компоту, бо від цієї спеки неймовірно хочеться пити.

Сьогодні під час вечері хтось знайшов у своїй ковбасі хробаків. Тепер буде великий скандал. 1,50 платні й постійно одна і та ж їжа. Якщо нам дозволять, я харчуватимуся деінде.

З іншими людьми я тут майже не спілкуюся і, здається, перетворююся на доволі відлюдькуватого типа. З іншого боку, манери місцевих кадетів так діють мені на нерви, що я відпочиваю від них тільки під час чергувань або під час їжі. Кумедно, що на передовій я відразу знайшов справжніх товаришів, бо там набагато менше діток зі знатних родин. Пріпке або Брінкманн ще не дали про себе знати?[28]

Передавайте всім вітання.

Привіт Вам від

Вашого Ернста

І думкою, і чином

за батьківщину![29]

[приписка іншої людини:

9 серпня 1915]

Любі батьки!

Дякую за поштову картку. Як справи у Р.? Я можу поділитися з Вами радісною новиною, мене призначили сержантом. Тепер у полку мене можуть призначити фенріхом, і для цього треба буде взяти туди цей наказ, але це буде тільки за тиждень. Ну, тепер вже подолані всі перепони; мою шинель надіслано до кравця, від якого вона повернеться вже з личками. Нарешті!

Наприкінці наступного тижня або на початку іншого я приїду в Ганновер і одразу Вам зателефоную. Зараз, як завжди, всі прощаються і святкують завершення курсів. Шкода, що Вам так і не вдалося приїхати в Берлін. Будь ласка, надішліть до початку наступного тижня ще трохи грошей.

Побачимося незабаром,

Ваш Ернст

Четвер, 23 вересня 1915

2 3–4 година дня

Любий Ернсте!

Salutem dico! Твоє нове звання, здається, зробило з тебе поета. Дозволь мені тебе покритикувати. Хоча «la critique aisée et l’art difficile»[30], але зараз я якраз і займуся критикою. Твоє «Марення» — дуже миле, але Тобі слід переробити останню строфу, щоб вона узгоджувалася з ритмом, тоді це буде хороший вірш, який добре сприймається. Завдяки йому в моїй уяві постала африканська спека, шум пальм та залита сонцем Ніїка. Твій вірш зумовив також мою недолугу спробу. Ось вона:

На погнилому стволі в’ється

Гілка орхідей,

Де під зеленим листям

Видко одну лиш кров.

Сяючи золотом і пурпуром,

У казковій пишноті,

Виблискуючи всіма фарбами,

Квітнуть вони на стеблі сьогодення.

Фріц Юнґер fecit

До речі, можу розповісти одну сумну історію. Наш старий командир, який повернувся з фронту зі званням старшого лейтенанта, раптово збожеволів, можливо, отримав дуже сильну контузію.

(…)

З найкращими побажаннями!

Твій Фріц

Додаток

Цей лист я один раз вже надіслав до Ганноверу, але його повернули. Обидві Твої поштові картки та лист дійшли, і це мене дуже потішило. Адже Ти зник якраз напередодні французько-англійського наступу. Так що ще раз найкращі вітання!

Твій Фріц.

Ми обоє можемо з двох країв оспівувати найтемнішу частину світу.

Не забудь, що у першій половині жовтня я буду вдома

[Конверт: Штемпель: 6. Рота, II батальйон фузілерського полку № 73

221 бригада, III дивізія

Польова пошта III піхотної дивізії. 9.10.15]

Польова пошта

Пану Фріцу Юнґеру

Місто Рейбург

(Округ Ганновер)

Відправник: фенріх Юнґер, III дивізія піхоти, 73 фуз. полк,

II бат., 6 рота

Листи з фронту до родини (1915–1918)

8.Х.15

Любий Фріце!

Ти отримав мій попередній лист? Я чекаю на поетичну відповідь від Тебе, мені зараз не вистачає цього. Цього разу я розповім трохи про наші позиції. Тут справді трохи небезпечніше, ніж під Реймсом. Щодня ми зазнаємо втрат, і більшість — від кульових поранень у голову. Про мою авантюру з міною я вже розповідав. Сьогодні зранку я проходив траншею, у якій чоловік отримав кульове поранення; куля пройшла крізь обидві вилиці. Це жахливе видовище, кров струменіла, мов із ринви. Щоранку я йду з далекобійною гвинтівкою на одну приховану позицію та дивлюся в приціл. Нещодавно я побачив неподалік двох англійців, яких взяв на мушку; на такій відстані можна побачити навіть очі людини. Я обережно прицілився та вистрілив, і тоді позаду одного з англійців побачив фонтан пилу: куля пройшла ледве за 10 см над його головою. А він схопив рюкзак, який впав на землю, і, сміючись, помахав мені перед тим, як зникнути в траншеї.

Сьогодні отримав кулю в голову наш лейтенант, який хотів сфотографувати підкоп. Вночі було поранено двох новачків. Найбільш неприємна річ — це рушничні гранати, бо не чуєш пострілу, тільки вибух. Коли обстрілюють мінами, всі біжать до глибоких штольнь, де відсиджуються, поки не закінчиться обстріл і не стане безпечно. Наші міни значно більші за розміром, вони несуться з колосальною швидкістю у височину, потім все стихає, аж поки вони не почнуть падати з таким самим шумом, і тоді розриваються так, що дрижить земля. Коли в Шампані вже здавалося, що англійці перемогли, вони кричали «Ура!», аж поки ми не заспокоїли їх близько 30-ма мінами та 150-ма гранатами, так що їхні поранені скавучали до наступного ранку. Наша друга лінія проходить через село Монші, яке майже повністю зрівняли з землею і яке, завдяки підвалам, залишкам стін, залізним решіткам і т. п., ми перетворили на фортецю, використавши трактори.

Сину мій, сину, не їдь на війну, затям мою пораду! Тут можна тільки збожеволіти