Курт Герварт Балль - Атомний вогонь над океаном

повернутися до свого батька: «Ізабелла» має негайно піти звідси. Ага, мало не забув, цих чорношкірих висадіть у човни. Катер, який поїде забирати Кальмана, може відбуксирувати їх на острів.

— Вибух був слабший за вибух контрольної бомби, — знову почав своєї Брекдорп,

— Ну й що з того? — гримнув на нього Вільсон. — Ви вже наклали в штани від страху. А про долари, — вказав він через плече на екран, — які ми марно викинули в повітря, не думаєте? Таку штуку ви могли запалити в своєму садку в Рівертауні як вечірній фейєрверк. — Директор ПЕК повернувся і пішов до виходу. — Я зараз же вилітаю звідси. Треба про все поінформувати Еверета. Уявляю, яке в нього буде пісне обличчя. Думаю, Брекдорп, вам слід підшукати інше місце. Бажаю щастя.

Він, широко ступаючи, вийшов із залу.

Перше, що зрозумів Брекдорп, це те, що свого кабінету в Мехіко-Занді з температурою повітря в двадцять один з половиною градуса він більше не побачить.

* * *

Повідомлення, що Радянський Союз припинив ядерні випробування, викликало у людей всіх країн великі надії. Весь світ з нетерпінням чекав повідомлення з Вашінгтона, що американський уряд наслідує приклад Радянського Союзу. Але Вашінгтон мовчав.

Високо в небі сяяло у всій своїй чудовій красі сонце, заливаючи океан пекучим золотим промінням.

У пункті нуль, де нещодавно стояв «Ураган», ранковий вітерець кружляв легенькі брижі. На дні моря якорі дедалі більше вгрузали в пісок — все, що лишилося від корабля місткістю в три тисячі тонн. Спека від вибуху запалювальної плутонієвої бомби розплавила сталь і всі інші метали, а дерево спопелила за кілька секунд. Тільки дим плив над ідилічно красивими, мирними, чарівними південними островами, які знову побачили поблизу себе руйнівне атомне сонце.

Повертаючись у Нью-Йорк, Френк Вільсон послав з борту літака радіограму Еверету: «Х-10 потонула. Вільсон».

Президент ПЕК вирішив не чекати свого найближчого співробітника, який прагнув стати його наступником: в нього не було для цього часу. Наступник! Еверет криво посміхнувся. Разом із своїм радником з ядерної фізики він спостерігав у Міамі вибух по телевізору і бачив, що з другої, основної бомби, нічого не вийшло. Це його приголомшило.

Коли надійшла радіограма од Вільсона, Еверет, не читаючи, кинув її у корзинку. Він звелів Стефсону і Метіусу негайно прилетіти в Міамі.

Джеймс Еверет одразу ж прийняв обох учених Мехіко-Занда.

— Я з радістю вітаю вас, містер Стефсон і містер Метіус, промовив президент ПЕК і показав їм на крісла. Сподіваюсь, ви завтра візьмете участь у нашому прийомі?

Стефсон і Метіус переглянулися: тепер вони мають прикрасити святкування сторічного ювілею ПЕК. Ще вчора ця честь припала б Джеку Кальману. Зважаючи на ситуацію, вони, Стефсон і Метіус, без сумніву, можуть поставити певні вимоги щодо своєї майбутньої роботи.

— Сер, ми вдячні вам за честь, — сказав Стефсон. — На жаль, ми не зможемо взяти участі в святі. Події останніх днів примушують нас відмовитися од зобов'язань, записаних у наших договорах з корпорацією.

Еверет одразу ж збагнув: обидва дослідники загрожують відставкою, щоб поставити свої вимоги.

— Як хочете, містер Стефсон, — удавано байдуже кинув президент. — А ви, містер Метіус, теж дотримуєтеся такої думки?

— Так, — хрипко відповів професор.

— Вчора у нас була з вами малоприємна розмова, — наче між іншим зауважив Еверет. — Пригадую. Ви, мабуть, знаєте, які наслідки може мати ваше звільнення з роботи в атомному місті?

— Умови договорів нам відомі, — відповів, злегка вклонившись, Стефсон. — Ці умови передбачають обмеження нашої особистої свободи.

— Таке обмеження випливає з важливості досліджень, що ведуться в Мехіко-Занді. Так скрізь.

— Ми знаємо, які умови було створено для науковців у Лос-Аламасі наприкінці війни — зауважив Стефсон.

— Відтоді минуло багато років. Тепер війни нема, навпаки… — сказав Метіус.

Еверет спершу глянув на вчених зневажливо, потім надав своєму погляду привітності і відповів тоном, яким дорослі розмовляють з дітлахами.

— Дати точне визначення нинішньої політичної ситуації нелегко, містер Метіус.

— Пробачте, сер, — з усмішкою промовив Стефсон. — Це дуже просто. Після заяви Москви цілком ясно, що треба робити: проводити мирні дослідження на міжнародній основі.

— Бо лише за таких умов можливий справжній розвиток науки, — швидко додав Метіус.

— Чи не хочете ви цим сказати, що у вас не було умов для проведення точних наукових досліджень?

Вчені не відповіли.

— Ситуація така, експеримент з ядерною зброєю… — знову почав Стефсон..

— Провалився, — перервав його Еверет і безнадійно махнув рукою. — Причин невдачі я ще не знаю.

— Причини? — запитав Метіус. — Експеримент Кальмана з самого початку був приречений на невдачу, і насамперед з наукового погляду. — Професор хотів детально роз'яснити свою думку, але його, перервав Стефсон.

— І все-таки випробування провели. Це означає, сер, що особи, які відповідали за експеримент, використали для досягнення злочинної мети політичні погляди Кальмана, а також його надмірне самолюбство. — Стефсон вирішив позбавити Еверета, дуже хитрого полеміста, будь-якої можливості викрутитися.

— Ви, мабуть, не зовсім ясно уявляєте собі мотиви керівних службовців ПЕК, — сухо промовив Еверет, примруживши очі. А втім, чого це він захищається? Хіба президент уже не господар у корпорації? Лише він може ставити вимоги й умови. — Ви говорили про точні наукові дослідження. Ми витратили на них багато грошей, а. на дальші експерименти доведеться витратити ще більше. — Еверет зовсім не зважав на бажання Стефсона і Метіуса подати у відставку. Це питання вирішує президент, а не вчені! Він викликав їх для того, щоб дати-вказівки на майбутнє. — Ви ж хочете довести свої роботи до успішного завершення?..

— Ідеться про зовсім нові дослідження, сер, — підтвердив Метіус.

— От бачите, тим краще. Проте долари залишаються доларами. Ви, мабуть, читали опубліковане нещодавно повідомлення про те, що в світі вже близько десяти тисяч атомних бомб різних видів і калібрів. Слід констатувати, що половина цих бомб