Юрій Андрійович Міцик - Корсунь козацький

class="book">Семен Нестеренко, судия и полковник наказний корсунский.

Василий Жданович, дозорца добр ясне велможного пана в Корсуні, рукою своєю подписую».

(НБУ. — IP. — Ф. 160. — № 244. — Арк. 314. — Копія середини XVIII cm. Внизу документа запис копіїста: «С подлинного сводил иеромонах Иларион», а нижче намальовано три кола, всередині яких написано «місто печати». Перед документом запис копіїста: «Купчая на став от Тетияни Степанихи».)

№ 14
1709, лютого 15 (5). — Ніжин. — Стверджувальний універсал гетьмана Івана Скоропадського Свято-Михайлівському Видубицькому монастирю на млини на р. Рось в Корсунському полку

«Пресвітлого и державнійшого великого гсдра его црского пресвітлоого величества Войска Запорожского гетман Иоан Скоропадский.

Ознаймуем сим нашим універсалом всей его црского пресвітлого величества Войска Запорожского старшині и черні и кожному кому колвек о том відати належатимет, иж суппліковаал до нас превелебний в Бгу гспдин оц Варлаам, игумен мнастира видубицкого киевского, з братиею и презентовал антецессорра нашого бывшого гетмана потвердителние універсали на млини, надание под містом Корсуном на реці Росі на містцу, прозиваемом Дацки, Таращичи и Прутилци и просил нас, абысти нашим тие всі добра ствердили універсалом. Ми теди, гетман, давши у себя прошению превелебного гспдна отца игумена видубицкого и всей братиї містце, а сподіваючисе до універсалу антецессора нашего ствердилисми сим нашим універсалом тые всі вижей вираженние добра и кгрунти позволивши по-прежнему так млинами, яко и селами и иншими вишменованними кгрунтами, ему, превелебному гспдну отцу игуменови видубицкому, владіти и всякне пожитки з оних отбирати.

Прето міти хочем и рейментарско сим нашим універсалом варуєм аби ніхто з старшини рейменту нашего и черні в владінию тих добр и в отбираню з оних всяких пожитков ему, отцу игумену видубицкому, не важился чинити кривди и перешкоди. Войти зась тих селец з посполитими людми повинни до святой обители видубицкой (кромі козаков) всякое належите отдавши послушенство и повинности грозно приказуєм.

Дан в Ніжині февраля 5 року 1709».

(НБУ. — ІР. — Ф. 160. — № 244. — Арк. 328. —Копія середини XVIII cm. Внизу документа намальоване коло, в якому написано «місто печати», а ще нижче запис копіїста: «В подлинном подписано: „Звиш менованний гетман рукою власною“» та «С подлинным сводил иеродиякон Гавриїл». Запис перед документом копіїста: «?».)

№ 15
1710, квітня 11 (березня 31). — Корсунь. — Ствердження купчої черниці Феодосії Хмельницької на продаж Свято-Михайлівському Видубицькому монастирю хутора Педани і млина на р. Росі

«Року тисяча сімсот десятого мсця марта тридцять первого дня.

Пред судом дховним консисторским метрополиї Киевское ставши очевисто честная инокиня Феодосия Хмелницкая, законниця мнстря сто Вознесенского дівичого печерского, з синами своїми родными Стефаном и Михаїлом ку записаню до книг судових консисторских подала лист доброволный вічистий запис с печатю и с подписом руки всечестной Магделены, игумениї мнстра дівичого печерского киевского, такьже и с подписанием свого имени и синов своїх превелебному в Бгу его млсти отцу Варлааму Страховскому, игумену свто Михайловскому Видубицкому киевскому и наследников его всей братиї на реч в том записі нижей вираженную данный очевисто и доброволним сознанием своим ствердивши и змоцнивши, просила, аби приняти до книг вписан (?) Мы, суд дховный, до книг оного для вписаня приймуючи, читалисмо и так ся в собі міст: „Я, на имя Феодосия, инокиня мнстря Вознесения Гспдня дівичого печерского киевского, прозиваемая Мартишенкова Хмелницкая, жителка мнстиря того ж, за доброй памяти моей и розуму зуполного, росправивши діти мої гаразд, якови (?) на дітей моїх грунт ку уконтентованю их належал (?) з грунтов лежащих в уезді Корсунском им давши и их уконтентовавши добре, осталие грунта, прозиваемиї футор Педани над річкою текучою Сакавыцею, также и млин мой власний на реці Роси на вишших (...)* на едной гаті з Левинским з всіми до футора того и млина приналежностями, полями, лісами, сіножатями, гаєм, ставом, лугом, власные мої оные грунта не пенние и ни от кого либо (?) дарование и никому иншому нимало не заведенные ни волностю займанные, але власние мої мужем моїм Кондратом Мартишенком, прозиваемым Хмелницким, и самою мною выш помянутою черницею, живши еще за мужем моїм, небощиком, в мирі, купление его млсти гспдину отцу Варлааму Страховскому, игуменові свого архангла Михаїла видубицкому киевскому и братиї вьдячним (?) за золотих шестсот продаю, чте (?) продалем во вічност в уезді Корсунском близ села, прозиваемаго Дацков, маетности мнстря того ж видубицкого над рікою вышпомянутою Сакавицею лежащие, которые вышпомянутие грунта их млстем отцом видубицким пущаю в посессию вічную, уже од оных грунтов себе самую и дітей моїх и кревних моїх близких и далеких абы нихто не важился препятия и ни малой турбації чинити, отдаляючи як хотят зативат и на свой пожиток оборочат, в чом теди для годности и певной віри при сем здоровом писаню моем даю на грунта оние отцом видубицким и купчие спорие (?) певного ж ради відома кому би о сем продажи и куплі відать треба будет належало свідителство нижей подписом руки моей власной, яко не уміючая писма свтого крестом свтим с притисненем печати мнстря того ж помянутого Вознесения Гспдня дівичого печерского киевского и с подписом руки еї млсти гспжи игумениї мнстря того ж печерского.

Діялос в мнстрю Вознесения Гспдня дівичом печерском киевском року