Юрій Андрійович Міцик - Корсунь козацький

луки узокоп (?) продалем доброволне, нікому ні в чом не заведенную у вічние віки без жадного примусу тую сіножать под містом Корсуном лежачую, честному во иеромонасех превелебному в Бгу его млости гспдну отцу Варлааму Страховскому, игуменови киевскому видубицкому, за готовую и певную суму личби литовской талярей двадцят, от которой сіножати там сама Пелагея Романиха, отрікаюся з кревними моїми, близкими и далекими, вічними часи и попускаю у вічную посессию вишей поминутому превелебному гспдну отцу игумену видубицкому и всему мнастиру тамошнему“. Зачим ми, урад вишеспеціфикований, видячи таковую доброволную продажу, велілисмо на ратушу корсунском записати и потребуючой стороні, то ест его мл. гспдну отцу игуменови видубицкому и всему мнастиреви сие писмо при печати міской корсунской с подписом руки писарской видати каазалисмо.

Діялос в Корсуні року и дня вишеписанного.

Тимош Мовчан, писар корсунский рукою.

Признаючи свидітелству ведлуг луки, що на герці (?) спадает, купленая в Романихи Мазниченковой, напрод признал перед судом доброволне нашом корсунским Демян Роговский, житель деренковский, на що и посилалисмо козаки з ураду Василя Горбаченка для достовірия, аби тот усмотрив як на то слушне ведле Бга боячися, що в заводі турбовалисмося с Хомою корсунским, которий заводив мене за тую луку, тот же Василь Горбатенко, усмотривши, що належит чернцам видубицким с поміжниками, Петро Біленкий, згори поміжник, знизу разно, а чернецкая у посередку над Росю, на що велілисмо сие врадовное и писмо на вічние віки видати, ствержаючи печатю міскою нашею ратушною и городовою року 1710 июня 12.

Діялося в ратушу корсунском на враді року и дня вишейписанного при пану Михайлу Романовичу, наказному полковникови корсунскому, Силі Вюбленку, старості городовому, пану війту корсунскому Данилу, бурмистру, и многих людей на тот час будучих немало».

(НБУ. — ІР. — Ф. 160. — № 244.-Арк. 311 зв. — 312. Копія середини XVIII cm. Другий список документа знаходиться у тому ж рукописі на арк. 313. Внизу документа намальовані три кола, всередині кожного з яких написано: «місто печати». Запис копіїста: «С подлинног(о) сводил иеромонах Иларион». Запис перед документом копіїста: «Купная на сіножать Пелагеї Мазничихи в уезді Корсунском з ратушу корсунского виданая».)

№ 12
1708, липня 3 (червня 22). — Корсунь. — Лист (?) корсунського мельника Юрка Мелусенка з гарантіями щодо млинів на Росі Свято-Михайлівському Видубицькому монастирю

«Року 1708 мсця июня 22 дня.

Я, Юрко Мелусенко, житель села Гноенок, даю сию мою карту гспдину отцу Гавриїлови, законникови мнастиря видубицкого, а дозорци их же добр мнастирских, в Корсуни лежачих, на том, если свой млин и на своей гребли низше мнастирских, совершенно построит и тілби мнастирские видубицкие млини на Буках стоячие, своєю греблею подтопити и в том подтопленю шкоду им вчинити, то винним в тим себе чиню, опроч валної води весняной и осінній, яц (?) тая вода валная подтопит, том в тим не маш его, Юрковой, вини. Діялося при уряду корсунском Семеном Нестеренком, судею и наказним полковником, Василем Ждановичем, дозорцею добр панских, Данилом Сомтанским (?), асаулом полковим. На що для ліпшой кріпости и печатми урядовими ствердити веліли с підписом руки писарской.

Діялося в ратушу корсунском року и дня вишписаного.

Мні, Гавриїлу, послушникові мнастискому, дал писмо сие Юрко мелник в Корсуни з ратуша с печатми двома: судейской и пана старости».

(НБУ. — IP. — Ф. 160. — № 244. — Арк. 315. — Копія середини XVIII cm. Внизу документа намальовані два кола, в яких написано «місто печати», а ще нижче запис копіїста: «В подлинном подписано: „Тимош Мовчан, писар корсунский, рукою“» та «С подлинног(о) сводил иеромонах Иларион». Запис перед документом копіїста: «Лист Юрка мелника в Корсуни з ратуша о млин».)

№ 13
1708, листопада 16 (5). — Корсунь. — Купча Тетяни Стефанихи на продаж ставка на р. Сакавиці Свято-Михайлівському Видубицькому монастирю

«Року 1708 мсця ноеврия 5 дня.

Перед нами, урядом корсунским в ратушу корсунском, пред Семионом Нестеренком, полковником наказним корсунским, Василием Ждановичем, дозорцею добр ясне велможного пана в Корсуні, Павлом Михайловичем, сотником корсунским, Стефаном Есифовичем, атаманом городовим, Мойсеем, войтом, ставши пред урядом нашим Тетияна Стефаниха из сином своїм Йваном, жителка корсунская, из доброго свого позволения, продала став свой в Бгу превелебному гспдну отцу Варлааму Страховскому, игумену мнастира видубицкого, през отца городничого дацковского Гавриїла за суму певную готових грошей, за золотих пятсот, которий тот став, лежачий на ріці Сакавці, из сіножатю и зо всім грунтом, теди варую, иж у вічност продаю, даби ніхто з покревних моїх близких и далеких, не мог втрутитися и діти мої, таковий да проклят будет ктоб міл од обители сто од архистраитига Михаїла отдаляти и упиратися, на що для ліпшого свидітелства и віри даємо я, Тетина Степаниха, из сином своїм Йваном сей запис из ратушу корсунского з надписом имен урадових и притисненем печати ратушной.

Діялося в ратушу корсунском року и дня вишей описаного.

(...)* теди праві и старое право даю оцу Варлааму Страховскому, игумену видубицкому, со всею еже о Хті братиею.