Ірен Віталіївна Роздобудько - Ґудзик-2. Десять років по тому

— Залишишся? — запитала мене Ліка сьогодні увечері, коли я прийшов на нашу стару квартиру, куди навідувався щоденно.

За десять днів моєї відпустки ми розмотали всі клубки і клубочки, намотані часом. Завжди говорили до пізньої ночі.

А потім я брав таксі.

І вона зачиняла за мною двері.

Я ритуально кілька секунд простоював перед ними, дослухався до її кроків. І — не чув їх: отже, вона теж стояла за ними, дослухаючись до моїх.

Сьогодні вона запитала: «Залишишся?».

Я обійняв її.

Вона ткнулася головою в мої груди.

І мені здалося, що її волосся досі пахне димом.

Мій відчайдушний бойовий друже, зі щемом подумав я.

— Я повернусь, — сказав і прочинив двері.

Вона відсторонилася і серйозно кивнула.

І зачинила їх за мною…

Тепер я стояв посеред Майдану — чистого, освітленого тисячами вогнів.

І намагався відповісти на її запитання.

Так, Ліко, я залишусь. Я обов’язково залишусь.

Потім.

Коли повернуся остаточно.

А доти мені треба вирішити багато питань і зробити безліч справ, аби бути гідним твого, такого несподіваного, повернення.

А потім я повертатимусь завжди — з усіх, чорт забирай, червоних доріжок.

Обіцяю.

Перетворюсь на сентиментального бевзя, котрий привозить купу непотрібних сувенірів.

У нас будуть діти — два хлопчики, що викотяться мені назустріч із заспаними обличчями і простягнутими руками. Або краще: хлопчик і руденька кучерява дівчинка — залюблені до нестями.

Я повернусь, Ліко, коли…

(Я б хотів сказати тобі тими словами, які колись чув від тебе. Але ти ж знаєш, як важко їх вимовляти…)

…Коли ми переможемо.

І без емоцій згадаємо свою тривогу, гнів і розпач — але без гніву і розпачу.

…Коли зрозуміємо, що воювати можна, маючи в душі ненависть, гнів, біль, а перемагати — лише з любов’ю.

І це — найтяжче, чого мені ще треба навчитися.

Але, обіцяю — я навчусь…

А ще…

…Коли я першим увійду в те місто, де Марина залишила сина.

І знайду його.

Я знаю, вона б цього хотіла…

Березень 2012 р. — Грудень, 2014 р.

Примітки

1

Жак Превер. «Ця любов», пер. Михайлини Коцюбинської.