Урсула К. Ле Гуїн - Сказання Земномор'я

навіть, що між ними сталося. А той чаклун одразу втік абсолютно неушкоджений, хоч його і вивернуло. У селі кажуть, що всі тварини, яких Отаку лікував або хоча б торкнувся, живі і здорові. Десять днів він на східних болотах провів! На вітрі, під дощем! І все биків лікував. А знаєш, скільки йому господар цих биків заплатив? Шість мідних грошей! Що ж тут дивного, що Отаку трохи розсердився? Хоча я б не сказала… — Вона раптом замовкла, але потім, немов наважившись, продовжила: — Я б не сказала, що він цілком нормальний. Іноді він ніби як не в собі буває. Ну, як усі відьми і чаклуни, напевно. Не знаю, може, так воно і повинно бути, раз вони з такими силами справу мають. Але людина він справжня, хороша людина. І добра.

— Господине, — сказав Хок, — а можна я тобі одну історію розповім?

— Ох, то ти оповідач? Що ж ти одразу не сказав! А я все думаю, чого це людина по дорогах поневіряється в холод та в негоду? А кінь у тебе знатний! Я спершу навіть вирішила, що ти купець, а сюди просто випадково забрів. А свою історію ти мені розкажи. Це для мене така радість, що краще й не придумаєш! І чим довше вона буде, тим краще. Але спершу супу поїж, а я поки сяду як слід і приготуюся слухати.

— По правді, я оповідач не справжній, — сказав він, ласкаво їй усміхаючись, — але одна цікава історія для тебе у мене точно знайдеться. — І він, швидко покінчивши з супом, почав розповідати, а Гифт уважно його слухала, влаштувавшись поруч зі своїм вічним шиттям.

— У Внутрішньому морі, на Острові Мудрих, або на острові Рок, де вчать усіх видів магії та чаклунства, є дев'ять Майстрів… — почав Хок, і Гифт навіть очі закрила від задоволення.

Він перерахував їх всіх: Майстра Спритна Рука і Майстра Травника, Майстра Заклинателя і Майстра Доріг, Майстра Вітрів і Майстра Регента, Майстра Ономатета і Майстра Метаморфоз, а також Майстра Воріт.

— Особливо небезпечними можуть виявитися ті мистецтва, яким вчать Метаморфоз і Заклинатель, — продовжував Хок. — Може, ти щось чула про мистецтво Справжніх Перетворень? Іноді навіть звичайнісінький чаклун вміє створити ілюзію, або ненадовго перетворити одну річ в іншу, або змінити власне обличчя. Ти ніколи цього не бачила, господине?

— Ні, тільки чула, що таке буває, - прошепотіла вона.

— А деякі відьми і чаклуни запевняють, що здатні закликати мертвих або говорити їх устами. Скажуть таке, наприклад, батькам померлої дитини, які по ній плачуть і побиваються, і ось в хатині відьми, в повній темряві, нещасні батьки раптом чують, як плаче або сміється їх дитя…

Вона кивнула.

— Але це всього лише ілюзії, так звані Закляття подібності. Правда, є й інші, Справжні закляття, за допомогою яких дійсно можна змінювати свій вигляд і тіло, а також — закликати до себе живих і мертвих. Але цими закляттями може користуватися тільки справжній чарівник, і вони можуть з часом стати для нього страшним спокусою. Адже це так чудово, літати в небесах на крилах, як сокіл і бачити далеко під собою землю!.. Ну а вміння закликати до себе людей і їхні душі, засноване на знанні Справжніх імен, дає велику владу над людьми! Бо знати Справжнє ім'я людини — значить вже володіти над нею владою, як ти, напевно, і сама знаєш, господине. Мистецтво Майстра Заклинателя полягає, перш за все, саме в цьому. І як це прекрасно і дивно, коли чарівник здатний викликати образ або душу когось, давно померлого, наприклад, побачити Ельфаран в садах острова Солеа такою, якою її колись побачив Морред…

Голос Хока звучав зовсім тихо і якось таємниче.

— Отже, повернемося до моєї історії. Понад сорок років тому на багатому острові Арк, що знаходиться у Внутрішньому морі на південний схід від острова Семел, народився хлопчик. Цей хлопчик був сином помічника керуючого в замку самого правителя Арка, і батько його, звичайно, не був бідняком, але і особливого багатства теж не нажив. На жаль, батьки хлопчика померли рано, і ніхто на нього особливої уваги не звертав, поки не довелося все ж це зробити, бо виявилося, що дитина особлива і здатна на багато що. По-перше, він був нестерпним пустуном, а по-друге, володів неабиякою магічною силою. Він міг, наприклад, запалити вогонь або погасити його за допомогою одного слова. Він міг змусити горщики і сковорідки літати по кухні, як літають птахи, або перетворити мишу в голуба. А якщо його навмисне дратували або лякали, він міг заподіяти кривдникові і справжнє зло. Взяв, наприклад, та й змусив чайник з окропом підстрибнути і перекинутися на кухаря, який хлопчиська недолюблював і погано з ним обходився.

— Пом'яни нас! — прошепотіла Гифт. Вона так і не зробила жодного стібка з тих пір, як Хок почав свою розповідь.

— Він був всього лише неслухняним і самотнім хлопчиком, а у чарівників, що служили тому лорду, не вистачило мудрості і доброти по відношенню до нього, — заперечив Хок. — А може, вони просто його боялися. І тому зв'язували йому руки і затикали рот кляпом, щоб він не міг вимовити ніяких заклинань; вони замикали його в кам'яному підвалі і тримали там, як у тюрмі, до тих пір, поки не вирішили, що остаточно його приручили. Потім його послали на стайню і веліли там жити. Справа в тому, що він умів добре ладити з будь-якими тваринами і до того ж, перебуваючи при конях, поводився набагато тихіше і спокійніше. Однак він все ж примудрився незабаром посваритися з конюхом і перетворив бідолаху в купу гною. Коли тамтешнім чарівникам вдалося повернути нещасному конюху його колишнє обличчя, вони міцно зв'язали хлопця, заткнули йому рота, посадили на корабель і відправили на острів Рок, сподіваючись, що, можливо, тамтешні Майстри зуміють його приручити.

— Бідний хлопчик! — прошепотіла Гифт.

— Так, ти правду кажеш, господине, але моряки на кораблі теж боялися цієї дитини і до самого Рока тримали зв'язаним. Коли Майстер Сторож з Великого Дому побачив хлопчика, то перш за все розв'язав йому руки і витягнув з рота кляп. І як ти думаєш, що відразу ж зробила ця мила дитина? Він перевернув знаменитий Довгий Стіл в їдальні догори дном, зробив кислим пиво, а того учня Школи, який спробував його зупинити, на деякий час перетворив на свиню… А гідного суперника він собі знайшов тільки серед Майстрів…

Майстри його не карали, але