Рік Рірдан - Зниклий герой, Рік Рірдан

зцілити. Які шанси у цих слабких юних героїв проти мене? Ну, хлопці, вбийте вже одне одного!

— Джейсоне, Лео, послухайте мене. — Пайпер доклала до голосу всіх своїх почуттів. Роками вона намагалась стримувати себе і не показувати слабкість, але зараз втілила у слова все: страх, відчай, злість. Вона розуміла, що, можливо, підписує татів смертний вирок, але друзі значили для неї занадто багато, щоб дозволити їм убити одне одного.

— Медея заговорює вас! Це частина її чаклунства. Ви ж найкращі друзі. Не бийтесь одне з одним! Бийтесь із нею!

Вони завагались, і Пайпер відчула, що чари зникли.

Джейсон кліпнув.

— Лео, я що, хотів ударити тебе мечем?

— Щось про мою маму? — Лео насупився, а тоді повернувся до Медеї. — Ви... ви служите Брудожінці. Ви послали її до того цеху. — Він здійняв руку. — Жіночко, тут у мене трифунтовий молот саме на вас чекав.

— От як! — Медея ошкірилась. — Я просто заберу свою платню в інший спосіб.

Вона натиснула на одну з мозаїчних плиток на підлозі, і будівля загриміла. Джейсон рубанув мечем Медею, але та розчинилась у повітрі і перенеслась до підніжжя ескалатора.

— А ти не дуже швидкий, герою! — розсміялась вона. — Зривай свою злість на моїх тваринках!

Перш ніж Джейсон ринувся за нею, з обох боків фонтана широко розкрились велетенські бронзові сонячні годинники. Із ям під ними виповзли два золотих звірі — два крилатих дракони з плоті та крові. Кожний був розміром з туристичний фургон, можливо, й не такі великі порівняно з Фестусом, та все ж достатньо величезні.

— То от що було в будках, — ніжно промовив Лео.

Дракони розкрили крила й зашипіли. Пайпер майже відчувала жар від їхньої шкіри. Один з них перевів на неї свої люті помаранчеві очі.

— Не дивись їм у очі! — попередив Джейсон. — Вони паралізують.

— Ще б пак! — Медея не поспішаючи піднімалась ескалатором угору, опершись на поручні так, наче вона спостерігала за чимось веселим. — Ці двоє маляток зі мною вже дуже довго — сонячні дракони, бачте, подарунок від мого діда Геліоса. Вони несли мою колісницю, коли я залишала Коринф, а сьогодні вони стануть вашою загибеллю. Прощавайте!

Дракони поспішили вперед. Лео та Джейсон ринулись їм назустріч. Пайпер вразило, як безстрашно атакували хлопці, діючи наче команда, яка тренувалася разом роками.

Медея вже майже дісталася другого поверху, де перед нею відкривався широкий асортимент смертоносної зброї.

— О ні, навіть не сподівайся, — проричала Пайпер і кинулась за чаклункою.

Коли Медея помітила Пайпер, то почала завзято лізти нагору. Як на тритисячолітню бабцю, вона була спритною. Пайпер піднімалась так швидко, як могла, перестрибуючи по три сходинки за раз, та однаково не могла її наздогнати. Медея не зупинилась на другому поверсі. Вона перестрибнула на наступний ескалатор і продовжила підніматись.

«Зілля, — збагнула Пайпер. — Авжеж, їй потрібні вони. Медея славилась зіллями».

Знизу доносились звуки битви. Лео дмухав у свій свисток, а Джейсон кричав, щоб привернути увагу дракона. Пайпер не наважилась озиратися — не тоді, коли вона біжить із кинджалом у руці. Вона уявляла, як спотикається і коле себе ножем проміж очей. Дуже героїчна смерть.

Вона вихопила щит у броньованого манекена на третьому поверсі і продовжила лізти нагору. У голові кричав тренер Хедж, точнісінько як у спортзалі «Школи дикунів»: «Рухайся, МакЛін! Оце ти називаєш видиранням по ескалатору?»

Тяжко дихаючи, вона дісталася верхнього поверху, але було запізно. Медея вже стояла біля прилавка із зіллями.

Чаклунка схопила склянку у вигляді лебедя — ту блакитну, що викликає болісну смерть, — і Пайпер зробила перше, що спало на думку. Вона жбурнула свій щит.

Медея переможно обернулась, саме вчасно для того, щоб її вдарило в груди п’ятдесятифунтове фрізбі. Чаклунка похитнулась і з гуркотом звалилася на прилавок, розтрощивши склянки та перевернувши полиці. Коли вона вилізла з-під уламків, її сукню вкривали різнокольорові плями. Більшість з них димились та світились.

— Дурепа! — завила Медея. — Ти хоч уявляєш, що здатна зробити суміш стількох зіллів?

— Убити тебе? — з надією припустила Пайпер.

Килим навколо ніг Медеї почав диміти. Вона закашлялась, а її обличчя скривилось від болю... чи, може, вона прикидалась?

Знизу вигукнув Лео:

— Джейсоне, допоможи!

Пайпер зважилась на швидкий погляд і ледве не схлипнула у відчаї. Один з драконів притиснув Лео до підлоги. Оголені ікла готувались укусити. Джейсон знаходився аж на іншому кінці кімнати і бився з іншим драконом занадто далеко, щоб допомогти.

— Ти всіх нас прирекла на смерть! — заволала Медея. Пляма поширювалась, і дим клубами здіймався над килимом, летіли іскри і спалахував одяг на стелажах. — За мить ця суміш поглине все і знищить будівлю. Немає часу...

БАХ!

Вітражний дах розлетівся дощем різнокольорових уламків, і бронзовий дракон Фестус влетів до універмагу.

Він ринувся в бій і схопив пазурами обох сонячних драконів. Тільки тепер Пайпер гідно оцінила, наскільки великим та сильним був їх металевий приятель.

— Оце мій хлопчик! — закричав Лео.

Фестус здійнявся на половину висоти атріуму і жбурнув сонячних драконів у ями, з яких ті з’явились. Лео кинувся до фонтана і натиснув на мармурову черепицю. Сонячні годинники зачинилися. Вони тремтіли від ударів драконів, що намагалися звільнитися зсередини. Та на деякий час чудовиськ було стримано.

Медея лайнулась якоюсь стародавньою мовою. Вогонь уже охоплював весь четвертий поверх. Отруйний газ переповнював повітря. Навіть з відкритим дахом Пайпер відчувала, як посилюється жар. Вона відступила аж до перил, тримаючи кинджал направленим на Медею.

— Я не дам покинути себе знову! — Чаклунка стала навколішки і схопила червоне цілюще зілля, що якимсь чином пережило падіння. — Хочеш повернути пам’ять свого хлопця? Візьми мене із собою!

Пайпер швидко озирнулася. Лео і Джейсон були на спині Фестуса. Бронзовий дракон змахнув могутніми крилами, схопив кігтями дві клітки з сатиром та грозовими духами і почав здійматися.

Будівля гриміла. Дим і вогонь охоплювали стіни, плавили перила та робили повітря нестерпним.

— Ви нізащо не вцілієте на цьому завданні без мене! — проричала Медея. — Твій герой назавжди залишиться без спогадів, а твій батько