Рік Рірдан - Зниклий герой, Рік Рірдан

Фонтан став яскраво-червоним. Пайпер оголила кинджал, але рука так сильно тремтіла, що ледве його втримувала.

— Джейсоне, Лео, нам час іти. Зараз.

— Не вклавши угоди? — запитала Медея. — Яке вам діло до того завдання, хлопчики? До того ж зі мною так легко домовитися. Ви знали, шо цей фонтан чарівний? Якщо кинути туди мертву людину, навіть розрубану на частини, вона винирне цілковито відновленою — сильнішою і могутнішою, ніж будь-коли.

— Серйозно? — здивувався Лео.

— Вона бреше, Лео, — промовила Пайпер. — Вона так само вже обманула когось іншого в минулому — царя, здається. Вона умовила його дочок порізати його на частини, щоб він міг вийти з води знову молодим і здоровим, але це лише вбило його!

— Нісенітниці, — одрізала Медея, і Пайпер відчула, який переконливий кожний звук, вимовлений чаклункою. — Лео, Джейсоне, зі мною дуже легко домовитись. Чому б вам двом не побитись? Якщо ви поранитеся чи навіть помрете — це нічого не означає. Ми просто кинемо вас у фонтан, і вам стане краще, ніж будь-коли. Ви ж хочете побитися, чи не так? Ви ображені одне на одного!

— Ні, хлопці! — випалила Пайпер. Та друзі вже свердлили одне одного очима, наче щойно збагнули, що насправді відчувають одне до одного.

Пайпер ніколи не почувалася настільки безпорадною. Тепер вона розуміла, як виглядає справжнє чаклунство. Вона завжди вважала, що магія — це чарівні палички і вогняні шари, але насправді все було гірше. Медея покладалась не тільки на отрути й зілля. Голос був її наймогутнішою зброєю.

Лео буркнув:

— Джейсон завжди зірка. Йому завжди дістається вся увага, а мене сприймають за щось незначне.

— А ти всіх дратуєш, Лео, — промовив Джейсон. — Усе тобі смішно. Не здатен навіть дракона полагодити.

— Досить! — заблагала Пайпер, та обидва вже дістали зброю: Джейсон — свій золотий меч, а Лео — молот з пояса для інструментів.

— Облиш їх, Пайпер, — наполягла Медея. — Я роблю тобі ласку. Нехай це станеться зараз, і обирати стане набагато легше. Енцелад буде задоволений. Ти зможеш повернути батька сьогодні!

Заговорення Медеї на Пайпер не працювало, однак її слова були переконливими. Повернути батька сьогодні? Попри весь сумнів, вона цього жадала. Жадала так сильно, що від цього серце розривалося на шматки.

— Ти підкорюєшся Енцеладу, — промовила вона.

Медея розсміялася.

— Підкорююся велетню? Ні. Але всі ми підкорюємося вищій меті — покровительці, котрій не слід кидати виклик. Облиш їх, дитино Афродіти! Ти не мусиш помирати разом із ними. Рятуйся — і твій батько стане вільним.

Лео і Джейсон досі витріщались одне на одного, готові до бою, але все ж невпевнені і збентежені — ніби чекали на наступний наказ. «Якась їх частина мусить чинити опір», — сподівалась Пайпер. Усе це було зовсім на них несхоже.

— Послухай мене, дівчинко! — Медея висмикнула діамант зі свого браслета і кинула його в струмінь води з фонтана. Коли той пролетів крізь різнокольорове світло, Медея промовила:

— O, Іридо, богине веселки, покажи мені офіс Тристана МакЛіна.

Замерехтів серпанок, і Пайпер побачила кабінет свого батька. За столом, розмовляючи по телефону, сиділа батькова помічниця, Джейн, у своєму чорному діловому костюмі та з волоссям, зав’язаним у тугий пучок.

— Вітаю, Джейн, — промовила Медея.

Джейн спокійно повісила слухавку.

— Як я можу вам допомогти, пані? Привіт, Пайпер!

— Ти... — Пайпер так злилась, що ледве могла говорити.

— Так, дитино, — сказала Медея. — Помічниця твого батька. Нею досить легко маніпулювати. Такий дисциплінований розум, але неймовірно безвольний.

— Дякую, пані, — відповіла Джейн.

— Дарма, — промовила Медея. — Я лише хотіла привітати тебе, Джейн. Змусити пана МакЛіна настільки несподівано залишити місто і доставити його на літаку до Оукленда, не привернувши уваги преси чи поліції, — чудова робота! Ніхто начебто не здогадується, куди він зник. А сказати йому, що його дочка за крок від смерті, — чудовий хід, щоб змусити співпрацювати.

— Так, — погодилася Джейн улесливим тоном, як у сновиди. — Він виявився досить зговірливим, коли повірив, що Пайпер у небезпеці.

Пайпер глянула на свій кинджал. Клинок тремтів у руці. Виявилось, що вона не ліпше за Єлену Троянську була здатна скористатися ним: він залишався тільки дзеркалом, у якому вона бачила налякану дівчинку без жодних шансів на перемогу.

— Можливо, ти отримаєш нові розпорядження, Джейн, — сказала Медея. — Якщо дівчинка погодиться співпрацювати, можливо, настане час панові МакЛіну повертатися додому. Не могла б ти влаштувати годящу історію для пояснення його відсутності, про всяк випадок? І припускаю, бідному чоловікові знадобиться деякий час реабілітації в психіатричній лікарні.

— Добре, пані! Я чекатиму розпоряджень.

Зображення розсіялось, і Медея повернулась до Пайпер.

— Ну от, бачиш?

— Ви заманили мого батька в пастку, — промовила Пайпер. — Ви допомогли велетню...

— Ой, ну годі вже, дорогенька! Заробиш собі мігрень! Я готувалася до цієї війни роками, навіть до того, як мене повернули до життя. Я провидиця, я вже казала. Я можу віщувати майбутнє не гірше за вашого маленького оракула. Багато років тому, ще страждаючи на Полях покарання, я мала видіння, про Сімох із вашого так званого Великого Пророцтва. Я бачила там твого приятеля Лео і як одного дня він стане небезпечним ворогом. Я розворушила свідомість своєї покровительки, передала їй ці знання, і їй удалося трішки пробудитись — саме вдосталь, щоб його навідати.

— Мати Лео, — промовила Пайпер. — Лео, послухай це! Вона допомогла вбити твою мати!

— А? Що? — пробурмотів Лео в заціпенінні. Він здивовано поглянув на свій молот. — Отже... мені просто напасти на Джейсона? Усе буде гаразд?

— Абсолютно безпечно, — пообіцяла Медея. — А ти, Джейсоне, удар його якомога сильніше. Доведи, що вартий свого тезки.

— Ні! — наказала Пайпер. Вона знала, що це її останній шанс. — Джейсоне, Лео, вона вас дурить. Опустіть зброю.

Чаклунка закотила очі.

— Облиш це, дівчинко! Ти мені не рівня. Я навчалася разом зі своєю тіткою, безсмертною Серсеєю. Своїм голосом я можу звести з розуму або