Абір Мукерджі - Дим і попіл, Абір Мукерджі

— Ґурунг? — запитав він.

Я похитав головою.

— Жодного сліду.

Мить максимальної небезпеки швидко наближалась. Коли принц полишить ратушу і його аудиторія вийде з будинку, їх відділятиме від протестувальників не більше п’яти футів. Це й буде мить максимальної вразливості. Мить максимального збентеження. Я відчув себе безсилим, паралізованим страхом, що нічого не вийде: я не лише не виконаю свого обов’язку захистити сотні, а може, й тисячі людей у цьому місці — як британців, так і індійців, які загинуть; але, що більш важливо, підведу Не Здавайся та його батька з братом, і особливо Енні. Це буде такою поразкою, яку не можна ні спокутувати, ні компенсувати.

Демонстранти підходили й підходили, тиск на передні ряди збільшувався, дисципліна волонтерів Конгресу слабшала. Кордон розступився, і перед моїми очима вже постало видіння солдатів, що стріляють у натовп, білих домотканих одежин, що перетворюються на червоні. Та замість хвилі протестувальників у місті розриву з’явилися Не Здавайся з Босом. Волонтери спробували прослизнути за ними, але їх стримали.

Я покинув Доусона на сходах і побіг розчищати прохід для Не Здавайся і Боса по тих кількох футах нейтральної території, що відділяли волонтерів від армії.

— Ви мусите попросити своїх людей розійтися,— прокричав я Босу.— Ви досягли свого. Провели акцію протесту просто під носом у принца. Тепер накажіть їм повертатися додому. Солдати не відступатимуть і застосують силу, якщо ви натиснете ще більше.

— Ви ж чули Басанті Деві,— відповів він.— Демонстрація не закінчиться, доки не спалять іноземний одяг.

Я похитав головою, не в змозі повірити почутому.

— Ви ж несерйозно! Ще хвилина, й почнеться повстання, а ви хочете спалювати одяг?!

— Повстання не буде,— спокійно парирував він.— У всякому разі з нашого боку.

— Тоді вперед,— сказав я.— Спалюйте ваш клятий одяг, і покінчимо з цим.

Не Здавайся провів його крізь кордон до його людей, а я повернувся на свою позицію на сходах ратуші, безнадійно сподіваючись на помилку і те, що, викравши та вбивши Маꥳра, Ґурунг задовольнив свою жагу помсти.

Унизу Бос щось наказав і за мить із натовпу вийшло двоє волонтерів з ящиком і мегафоном. Поставили ящик до ніг Боса. Той забрався на нього, узяв мегафон і звернувся до людей. За секунду крики затихли, люди почали ловити кожен його звук.

Говорив він бенгальською, але в темпі й тоні його голосу було щось таке, що змусило мене думати, ніби він квапиться, і, враховуючи, що бенгальська не вирізнялася стислістю, у мене склалося враження, що, попри всю свою браваду, він також боїться, що ситуація може вийти з-під контролю.

Повільно натовп почав реагувати на його слова. Хтось повернувся і прокричав наказ іншим, у глибині, поступово натиск на перші ряди послабшав. За кілька хвилин волонтерам вдалося розчистити прохід футів десять завширшки між протестувальниками та військами Доусона.

Бос продовжував віддавати накази, і з натовпу вийшла група чоловіків. Вони похмуро стали посередині проходу і один за одним почали кидати одяг на землю: один сорочку, другий піджак, третій шалик тощо, доки купа іноземного одягу не стала з людину заввишки. Як і Дас кілька днів тому, Бос узяв смолоскип і підніс до підніжжя купи.

За спиною у мене розчинилися двері міської ратуші й почали виходити запрошені на прийом на честь принца. Я обернувся й попросив їх повернутися всередину. Хтось почав було протестувати, але все ж таки до моїх інструкцій вирішили дослухатись, і, безсумнівно, такому рішенню сприяла картина кількох тисяч індійців, що підпалювали купу одягу за ярд від них, і я сам, коли потягнувся за револьвером.

Від купи розрізненого одягу піднялися золотаві язики полум’я, освітивши сутінкове небо, і незабаром запалала вся купа, викинувши в повітря стовп густого чорного диму.

Тут і пролунав вибух.