Теодор Драйзер - Стоїк, Теодор Драйзер

намагався якомога більше часу проводити з Береніс, водив її в поля дивитися на гігантські камені, що височіли рядами або утворювали кола: мабуть, їм поклонялися в давнину друїди або інші жерці — вони справляли враження таємничості й первісної суворості. Він розповів Береніс про мідні й олов’яні копалини, що існували тут іще до римського завоювання, про великі рибальські флотилії, що виходили у відкрите море із затоки Сент-Айвз і з Пензанса, що в затоці Маунтс, і про прадавнє плем’я, що досі живе в околишніх селах, — у нього самого в маєтку є кілька людей із цього племені, що говорять майже забутою нині мовою. У затоці Маунтс стояла на причалі яхта Стейна, достатньо велика, щоб прийняти, як переконалася Береніс, не менше дюжини осіб. А з найвищого пагорба на околицях Трігезала можна було побачити Ла-Манш і протоку Св. Георга.

Береніс скоро помітила, що Стейн пишається цим диким краєм не менше, ніж своїми володіннями в ньому. Саме тут він почував себе справжнім лордом — усіма визнаним і шанованим. Береніс задавалася питанням, чи не потягне його осісти в рідному гнізді, коли він стане врешті цілком розсудливим. Її, однак, така перспектива не спокушала. Адже тут занадто голо й дико, хоч Береніс і захоплювалася цією первісною красою. Трігезал-Хол — довгий, сірий, похмурий будинок — рятувала в очах Береніс лише пишність внутрішнього оздоблення: яскраві портьєри і килими, старовинні французькі меблі, картини старих французьких і англійських майстрів і цілком сучасне електричне освітлення й водопровід. Найбільше Береніс була вражена і навіть трохи приголомшена бібліотекою, яку графи Стейни збирали з покоління в покоління понад півтора століть, і тепер це був справжній скарб.

Упродовж візиту до Трігезалу, під час якого вони каталися на яхті, купалися, улаштовували пікніки на березі моря, серед скель, Береніс усе більше дивувалася Стейну: у ньому відчувалася якась грубувата простота, що дивно контрастувала з його любов’ю до розкоші й комфорту. Він був спритний і сильний — з легкістю міг підтягтися на руках шість разів підряд, ухопившись за сук якогось дерева, Також він виявився відмінним плавцем: навіть коли по морю ходили високі хвилі, Стейн наважувався запливати так далеко, що Береніс могла лише зі страхом і здивуванням стежити за ним очима. Він постійно допитувався, як вона ставиться до всього, що йому подобається, і дуже радів, якщо їхні думки збігалися, і невтомно придумував для Береніс різні нові розваги, чим можна буде зайнятися у майбутньому.

Одначе яким би чарівним і цікавим не був Стейн, — тим більше, що зараз їй хотілося відплатити Ковпервуду за невірність, — Береніс вирішила, що йому все ж таки не вистачає кипучої енергії Френка. Стейна не оточував ореол влади і великих справ. Йому досить було солідного становища без оглушливого ревіння фанфар і реву юрби, що супроводжують видатних людей у їх творчому русі. Але ж саме за це вона схилялася й завжди схилятиметься перед Ковпервудом. Зараз він не з нею, він захоплений іншою жінкою, і в розлуці образ його немов потьмянів, — і все-таки вона постійно думає про нього навіть тепер, коли вона зворушена чарами м’якішої і менш енергійної особистості Стейна. Але, можливо, їй доведеться побороти в собі потяг до Ковпервуда й спрямувати всі зусилля на те, щоб, одружившись зі Стейном або ще кимось, завоювати міцне становище в суспільстві? Так, їй хотілося б здобути хоч якусь міру надійності. Хто знає, на що наважиться Ейлін, якщо довідається, що Береніс в Англії і з Ковпервудом? А можливо, вона вже знає. Береніс була майже впевнена, що це Ейлін надіслала їй статтю з «Таун топікс». А минуле матері — хіба вдасться вічно приховувати його? Однак сумніватися в тому, що Стейн справді захопився нею, не доводилося. Можливо, він одружиться з нею, якщо вдасться приховати деякі речі. Можливо, навіть якщо йому все стане відомо, він постарається допомогти їй приховати те, що може зашкодити їхньому щастю.

Якось вранці, коли вони повертались зі Стейном після прогулянки верхи по його пустельним володінням до Трігезалу, Береніс запитала себе, наскільки міцно він зв’язаний традиціями й звичаями свого класу і чим він готовий пожертвувати заради того, щоб утримати ту, кого він справді кохає.

Розділ 48

Лондон. Звичайний галас із приводу повернення містера й місіс Ковпервуд. Береніс із отриманих раніше телеграм уже знала про його приїзд, а Ковпервуда в цей час цікавило тільки одне — примирення з Береніс і її любов.

І надзвичайно задоволений Стейн, тому що поки Ковпервуд був відсутній, він значно просунувся не тільки в справах, пов’язаних із будівництвом метрополітену, але й у завоюванні симпатій його підопічної. Сказати правду, Стейн був наполовину закоханий. Він кілька разів побував у Прайорс-Коув вже після візиту Береніс. Надія на успіх підстьобувала його, спонукала до того, аби бути настійливим. Можливо, він виграє цей приз. Можливо, Береніс полюбить його і погодиться стати його дружиною. Навряд чи Ковпервуд буде проти. Це зміцнить їхні ділові відносини. Звісно, треба буде побільше дізнатися про Береніс і про її справжні стосунки з Ковпервудом. Поки що Стейн не потурбувався довідатися. Але навіть якщо минуле Береніс і не бездоганне, вона все одно найчарівніша жінка, яку він колись зустрічав. І, безперечно, вона не намагалася принадити його; сам він настійливо переслідував її.

Що ж до Береніс, то її водночас і радували й тривожили дві обставини: перша — те, що Стейн, схоже, сильно зацікавився нею, і друга — що після її візиту до Трігезалу він, поміж іншого, запропонував влаштувати восени прогулянку на його яхті «Айола», на яку він хотів запросити її з матір’ю, а також подружжя Ковпервудів. Можна буде заїхати в Каус — там у цей час, цілком імовірно, будуть король Едуард і королева Олександра, і Стейн буде щасливий представити своїх гостей їх величностям, — адже король із королевою старі друзі його батька.

Почувши ім’я Ейлін, Береніс похолола. Бо якщо Ейлін поїде, то вже ні сама Береніс, ні її матір поїхати не зможуть. А якщо Ейлін відмовиться, доведеться якось правдоподібно пояснити Стейну її відсутність. Якщо ж вони з Ковпервудом приймуть запрошення й поїдуть разом, їм колись треба якось дійти згоди, хоча б дипломатичної, якщо не вдасться досягти повної гармонії. А саме цього Береніс зараз і не хотіла. Врешті, не поїхати