Сергій Ухачевський - Чужа гра

— Використати і викинути як Андрія, Сліпого?!

Ірина зрозуміла більше, ніж треба. Максимів відмовчався.

Невдовзі були вдома. Підполковник залишив її одну, віддавши ключі від машини і квартири. Ірина оглянула хату — чисто, не чути запаху курива, немає пляшок, пилу на меблях, ліжко застелене чистою постіллю. Не вірилося, що тут жив чоловік. Втім, хто знає, що вона застала б, коли не попередила б про свій приїзд. Може, тільки вчора виніс з хати кілька мішків пляшок?

Після поїзда — ванна, потім — дзвінки до Ольги та Інни. Подруги зраділи її поверненню і напросилися в гості, а потім — піти в ресторан, щоб до ранку пити текілу і танцювати з незнайомими чоловіками. Наступний дзвінок — до Оленки. Домовилися про зустріч.

До приходу дівчат було вдосталь часу. Але коли заходилася готувати вечерю, побачила, що на кухні завелися таргани.

Переборюючи огиду, побігла на ринок за трунком, купила кілька видів. Повернулася додому, але одразу братися за роботу не хотілося; присіла на край ліжка. На стелажі — весільний відеофільм… З важким серцем увімкнула магнітофон — з касетної щілини виповз тарган, і, ворушачи вусами, зацікавлено глянув на неї, вивчаючи, що це за створіння опинилося в його квартирі. Дівчина прибила його капцем. Зателефонувала до Максиміва:

— Ти мені віддячив! Валіків розвів!

— Кого?! — не второпав Петро.

— Валіків вусатих таких, маленьких і підленьких, вони усюди!

— Маю зараз нараду… Знаю, вони там є, страх втратили, скільки воював, нічого не допомагає…

— Сьогодні я починаю війну!

Коли прийшли подруги, Ірина давала лад на кухні, ганяючи знахабнілих квартирантів. Ольга з Інною вирішили їй допомогти і запропонували для початку потруїти їх, а через кілька днів розпочати ремонт. Обидві подруги мали досвід у боротьбі з вусатими окупантами.

Ольга з Інною майже не змінилися. Веселі, жартівливі, але кожна зі своїми проблемами. Жінка Османа на Кіпрі була вагітною. Тому між Інною і її коханцем пробігла велика чорна кішка, хоч він божився, що нічого з дружиною не мав. Інна мстиво вирішила вибити у нього з-під ніг фінансову базу, завалювала роботу, потай відкрила в Німеччині свою фірму і перекачала на її рахунок близько двохсот тисяч доларів. Відмовлялася з ним спати і не пускала на поріг квартири. Осман з горя запив як останній пияк, і це ще гірше позначилося на справах фірми.

Батько Ольги розлучився з матір’ю і жив зі своєю референткою. Став менше доньці давати грошей. Ольга до життя була не пристосованою, але якось викручувалася і щомісяця бувала в Ангела.

Усе це Ірина почула від подруг; у присутності Оленки порадила дівчатам нічого не розповідати. Особливо — про стосунки Ольги з Юрком.

Про вовка помовка — Оленка на поріг. Вона змінилася. Це вже було не провінційне дівча, що приїхало до Київа. Обтерлася, дещо збабіла, відгодувала сідниці, але це їй личило. В очах — упевненість. Одяг — з дорогих магазинів.

Невдовзі вони сиділи в ресторані. Оленка почувалася винною і водночас вдячною подрузі, адже завдячуючи їй опинилася в столиці. До того ж Ірина знала про стосунки зі Шлапаком. Коли Ольга з Інною вийшли в туалет, Оленка раптом зізналася:

— Я багато віддала б, щоб залишитися з Романом… Валік почав мене бити… Щастя, що не живе в Києві…

— А раніше не бив?

— Був жорсткий у ліжку… Він прагне дедалі більшої гостроти відчуттів… Не знаю, що далі робити. Я почала боятися його приїздів!

Поверталися дівчата, п’яно заточуючись, й Ірина сказала:

— Поговоримо іншим разом, коли будемо вдвох.

… Після дискотеки поїхали до Ольги додому, в її розкішну квартиру в старому будинку, з високими стелями і величезною залою. Проте активності подругам вистачило не надовго, вони так і поснули у м’яких кріслах.

Уранці, коли розходилися з важкими головами, Ірина попросила дозволу в Ольги пожити у неї кілька днів, поки не подохнуть таргани.

В обід зателефонував Максимів:

— Хочеш бути дотичною до падіння Кіркуєва? Я підготував матеріали про його минуле, треба розповсюдити. Чубатий погоджується, прийшовши до влади, бути вдячним…

— Скільки?

— Три тисячі доларів.

— Дам. Але й ти мені зроби послугу. Про це не по телефону. Приїжджай до Ольги і прихопи пива.

… Коли пішов Максимів, повернулася Ольга. Їй було погано після вчорашнього. Випила кілька чарочок коньяку і хотіла лягти спати, але Ірина зачепила болючу струну — Ангел.

— Треба поїхати з тобою до нього, є розмова.

— Коли б ти знала, як це складно і скільки це коштує!

— Мені потрібна ця зустріч, і я готова заплатити.

— Хіба що через тиждень, я маю домовитися з його начальством.

У ванній кімнаті плюскотіла вода. Над кухонним столом — тьмяне світло, на столі — канапки, почата пляшка коньяку. Шумів чайник на плиті, стало затишно, сірий весняний Всесвіт за вікном перестав існувати. Хміль розслабив і загострив сприйняття навколишнього.

— Ти давно не була з чоловіком? — запитала Ольга і зняла резинку, що тримала її неслухняне руде волосся із золотавинкою у хвості. Покрутила головою, розтріпуючи. — А я — з жінкою…

— Ти гарна.

Ірина провела рукою по волоссю Ольги, та лизнула її зап'ястя. Гостя відсмикнула руку, здригнулась від холоду, що пробіг спиною.

— Неприємно?

— Навпаки, якось аж… не знаю, — здвигнула плечима.

В очах Ольги спалахнули бісики, очі Ірини хижо звузилися.

— Як ти себе вдовольняєш? — запитала Ольга, ніжно провівши кінчиками нігтів по долоні Ірини.

Знову відсмикнула руку і потерла місце дотику подруги, наче стираючи приємні відчуття.

— Мені було не до того… Так більше