Едмон Ростан - Сірано де Бержерак

Сірано

О, всі, усі слова тобі, тобі одній Під ноги кину я у суміші п’яній, Не намагаючись букета з них зробити! Тобою повен я, тобою вщерть налитий! Як ім’я дороге в повітрі пролуна – В моєму серці враз відповіда струна! Про тебе всі думки, всі мрії безугавні! Я знаю, що торік, дванадцятого травпя Ти зачіску свого намислила змінить. Хто довго дивиться на сонце крізь блакить, Перед очима той вогненні бачить кола! На тебе я дивлюсь, прекрасна, ясночола, Не день, не два, не три, – і кола осяйні І в темну ніч, і вдень в очах мигтять мені!

Роксана

(схвильованим голосом)

Ах, справді це любов…

Сірано

Як можна ще назвати Цю пристрасть, безум цей, це почуття крилате? Любов, – проте я в ній ніяк не егоїст, В це слово золоте я свій вкладаю зміст! Коли б я тільки знав, що для твойого щастя Я маю перейти усі лихі напасті, – Згодився б радо я! Аби лиш в далині Твойого усміху побачить тінь мені, - Я все, усе б віддав без жодного вагання! До подвигів мене зове моє кохання, - Для тебе я ладен па смерть, на хрест піти! Це почуваєш ти? і співчуваєш ти? Скажи – в цій темряві – мене ти зрозуміла? О, ця прекрасна ніч! Цей сон солодкий! Мила, Мене ти вислухай! Найменшу із надій Своєю ніжною прихильністю зігрій! Умер би радо я в блаженну цю хвилину! Та це ж мої слова тебе, тебе єдину Хвилюють, радують – і ти уся тремтиш В блакитнім мареві, немов гнучкий комиш! Тремтіння рук твоїх я чую в цім жасмині, – Цілую я його, мов пальчики богині!

(Безумно цілує гілку, що звисав з балкона.)

Роксана

Так, правда! Трепетом уся понята я, Я плачу, я дрижу, люблю тебе… твоя!…

Ти оп’янив мене!

Сірано

Хай смерть приходить нині, Коли домігся я такого оп’яніння!

Мої, мої слова зробили чудо це -

І щастю я дивлюсь безмежному в лице!

Тепер одного лиш я прагну!

Крісті ан

(під балконом)

Поцілунки!

Роксана

(відкидаючись назад)

О!

Сірано Ах!

Роксана

Ви хочете…

Сірано

Так… я…

(До Крістіана тихо.)

Занадто лунко! Занадто квапишся!…

Крістіан

Якраз-бо слушна мить, Коли від слів твоїх уся вона тремтить!

Сірано

(до Роксани)

Так… це сказав я… так… але, небесні сили! Я бачу, що зробивсь я нині надто смілий!

Роксана

(трохи розчаровано)

Тож домагатись ви не хочете свого?

Сірано

О! Домагаюсь я… Жадаю я цього…, Але я? турбує це дівочі почування,