Кіра Леві - Снігові іскри, Кіра Леві

— Якщо ти думаєш, що вийдеш сухою з води після такого сюрпризу, то ти глибоко помиляєшся, Горобчику.

Олеся відчула, як усередині все перевернулося від його голосу. Але на очах у всіх вона лише завзято посміхнулася і, схиливши голову, прошепотіла у відповідь:

— А хто сказав, що я хочу вийти сухою?

У його очах спалахнув небезпечний вогник.

— Ну, тоді тримайся, Снігуронько!

Гості продовжували сміятися, аплодувати, веселитися, але в цей момент для них двох існував тільки цей момент. Цей Новий рік був тільки для них!

Максим не збирався відпускати свою Снігуроньку. Ні сьогодні, ні коли-небудь ще. Він так вирішив!

Гул голосів, сміх гостей і дзвін келихів розчинилися в шумі власних сердець. Максим міцно тримав Олесю у своїх руках, відчуваючи, як її дихання почастішало. Вона мала такий правильний вигляд у цьому образі — у пухнастому блакитному вбранні, з легкими сніжинками на рудих кучерях, з очима, в яких танцювали пустотливі іскринки.

— Час розпаковувати подарунок, — хрипло прошепотів він їй на вухо, дозволяючи губам ковзнути вздовж ніжної шкіри.

Олеся здригнулася, але грайливо посміхнулася.

— Дід Мороз дозволив, значить, пора, — підіграла вона.

Максим усміхнувся.

— Тоді в мене є ідея, куди віднести мій Подарунок!

Перш ніж вона встигла відповісти, чоловік, не випускаючи її з рук, розвернувся і попрямував угору сходами.

— Максиме! — пискнула Олеся, але обійняла його міцніше, уткнувшись носом у його шию.

— Горобчику, навіть не намагайся чинити опір, — попередив він.

Краєм ока він помітив, як Тіна зі змовницькою посмішкою підморгнула Олесі, а Аліса прикрила рот рукою, стримуючи сміх. Усі інші вже були занадто захоплені своїми веселощами, щоб помітити їхню втечу.

За кілька секунд вони вже опинилися в коридорі. Максим штовхнув двері, що ведуть на горище, і швидко піднявся нагору, поки Олеся тихо хихотіла, переплітаючи пальці в нього за шиєю.

Тепле світло лампочок, розвішаних під самою стелею, м'яко освітлювало простір. Тут, під самим дахом, Олеся ще в дитинстві влаштовувала собі затишне гніздо — старий диван із ковдрою, полиці з книжками, невеличкий столик із свічниками.

Але зараз усе це було фоном для того, що мало статися.

Максим різко опустив Олесю на ноги, але не дав їй відійти. Нахилився нижче, ковзнувши пальцями по її талії.

— Ти навмисне це влаштувала, так? — його голос звучав низько, майже зриваючись на хрип. 
 

Олеся зробила невинне обличчя.

— А якщо так?

Максим усміхнувся, але в очах його спалахнув хижий вогонь.

— Тоді тобі варто усвідомлювати наслідки.

Перш ніж вона встигла відповісти, він одним рухом притиснув її до найближчої дерев'яної балки, впиваючись у губи. Це не був ніжний, обережний поцілунок. Це було первісне бажання, що накрило їх обох із новою силою!

Олеся застогнала в його губи, пальці вчепилися в його светр, мнучи тканину. Максим ривком стягнув із неї хутряну накидку, кинувши на підлогу. Її вбрання Снігуроньки було красивим, але зараз він хотів бачити те, що було під ним!

Його пальці тремтіли від нетерпіння, розстібаючи гачки на її сукні.

— Знаєш... — Олеся задихалася між поцілунками, відчуваючи, як її серце виривається з грудей. — Ти занадто нетерплячий...

Максим нахилився до її вуха, торкаючись губами найчутливішої точки.

— А ти до біса спокуслива Снігуронька.

Тканина сповзла з її плечей, оголюючи білосніжну шкіру, вкриту легкими мурашками. Максим затримався, проводячи пальцями по вигину її ключиці, немов намагаючись запам'ятати кожну деталь.

Олеся прикусила губу, дивлячись на нього в напівтемряві. Вона бачила, як його очі потемніли від бажання, як напружені плечі, як дихання збилося так само як і її власне.

— Хочеш дізнатися, яке бажання я загадав? — хрипло запитав він.

Олеся кивнула, несила вимовити ні слова через емоції, що переповнювали її. Його шепіт обпікав, проникаючи просто під шкіру, змушуючи її серце трепетно стискатися.

— Я хочу, щоб цей Новий рік став першим у низці нескінченних свят, які ми зустрінемо разом, Горобчику. — Його губи ледь ковзнули чутливою шкірою, а пальці міцніше стиснули її талію. — Щоб кожне наступне починалося саме так... з тебе.

І, не даючи їй відповісти, накрив її губи новим поцілунком.

Цієї ночі для них не існувало ні часу, ні заборон. Була тільки ця божевільна пристрасть, цей ураган емоцій, який змітав усе на своєму шляху. Горище стало їхнім особистим всесвітом, де жар їхніх тіл змішався з мерехтливим світлом новорічних вогників, а стогони розчинялися у звуках далеких новорічних веселощів внизу.

Цієї ночі все стало ясним остаточно і безповоротно. Вони належали одне одному! Більше не залишилося ні страхів, ні вагань — ні в Олесі, ні в Максима. Тільки впевненість, що відтепер їхні життя переплелися назавжди!