Жюль Верн - Таємничий острів

Сайрес Сміт поділився з товаришами планом, який він уже давно обміркував. Здійснити його було дуже легко, і він дав би величезну користь усій колонії. План полягав у тому, щоб відгородити від зовнішнього світу плато Круговиду, убезпечити його від нападу чотириногих і чотирируких. таким чином, Гранітний палац, Нетрі, пташиний двір і вся верхня частина плато, яку передбачалося засіяти, мали б захист від хижаків.

Виконати такий проект було досить просто, і ось як планував інженер діяти.

Плато і так уже відгородилося з трьох боків озером і двома ріками — штучною і природною.

На північному заході розстелялося озеро Гранта, берег його йшов від затоки колишнього водостоку до пробоїни, зробленої в східному березі для спуску води.

З цієї пробоїни на півночі плоскогір’я падав у море рукотворний водоспад; потік проклав собі шлях схилом кряжа і піщаним берегом. Варто поглибити на всьому протязі русло цієї штучної гірської річки, і вона стане нездоланною перешкодою для диких тварин.

Уздовж усього східного краю плато, від гирла цієї річки і до гирла річки Віддяки, захистом служило море.

Нарешті, на півдні плато обмежувала нижня течія ріки Віддяки, від її гирла до того закруту, де поселенці збиралися спорудити міст.

Отже, залишався незахищеним лише західний край плато між закрутом ріки і південним берегом озера; він тягнувся близько милі і відкривався для будь-якого вторгнення. Поселенці мали вирити широкий і глибокий рів, заповнити водою з озера, влаштувавши другий водостік, цього разу — вбік ріки Віддяки. Звичайно, рівень води в озері через це набагато понизився б, але Сайрес Сміт розрахував, що Червоний струмок дасть цілком достатньо води для здійснення його задуму.

— таким чином, — додав інженер, — плато Круговиду перетвориться на справжній острів, оточений з усіх боків водою, а сполучатися з іншими нашими володіннями можна буде завдяки цілій системі мостів: один ми перекинемо через ріку Віддяки, два містки ми вже спорудили — біля самого початку водоспаду й біля впадіння в море, і, нарешті; ми побудуємо ще два містки — один через рів, що, по-моєму, варто вирити, а другий — через ріку Віддяки. Отже, якщо і мости і містки будуть підйомними, ніхто більше не вдереться на плато Круговиду.

Сайрес Сміт намалював карту плато, щоб ясніше розтлумачити все це своїм товаришам, які негайно уявили задум інженера. Вони одностайно схвалили його, а Пенкроф, розмахуючи сокирою, вигукнув:

— Міст насамперед!

Справа була невідкладна. Будівельники вибрали дерева, повалили їх, обрубали гілки, розпиляли стовбури на балки, бруси і дошки. Частину мосту, що прилягає до правого берега ріки Віддяки, вирішили зміцнити, а його ліву половину піднімати за допомогою противаг, як ворота в деяких шлюзах.

Робота, звичайно, складна, і, як би вміло її не виконували, часу забрала багато, тому що ширина ріки досягала в цьому місці вісімдесятьох футів. Забили палі, — на них мала спочивати нерухома частина мосту, — а для цього довелося спорудити копер.[26] Палями замінили підвалини мосту, так що він міг витримати велике навантаження.

Ha щастя, не відчувалося нестачі ні інструментів, ні цвяхів, ні винахідливості, — інженер знав справу, а його товариші за сім місяців набули багатьох навичок і тепер старанно допомагали йому. Варто сказати, що Гедеон Спілет не відставав від інших і навіть змагався у швидкості із самим моряком, який «ніяк не очікував такої спритності від журналіста».

Будували міст через ріку Віддяки три тижні і займалися тільки цим. Обідали тут же, на місці роботи. Погода стояла чудова, тому додому поверталися лише на вечерю.

За цей час усі переконалися, що дядечко Юп легко освоюється в новій обстановці та звикає до своїх господарів, на яких дивиться з найживішою цікавістю. Одначе Пенкроф з обережності не зняв з нього пута, він вирішив почекати — і це було розсудливо — того дня, коли закінчаться роботи і плато стане неприступним, а втеча з нього неможливою. Топ і Юп подружилися й охоче гралися разом, хоча Юп взагалі все робив з дуже поважним виглядом.

Двадцятого листопада закінчили будівлю мосту. Піднімальна частина, урівноважена противагами, легко піднімалася — вистачало лише невеликого зусилля: між шарніром і останньою поперечиною, на яку вона звичайно спиралася, виходив проліт завширшки двадцять футів, а це перепиняло дорогу будь-якому звіру.

І тут постало питання, чи не час вирушити за оболонкою аеростата, яку поселенцям не терпілось заховати в безпечному місці; але щоб перевезти її, необхідно було доставити візок у порт Повітряної кулі, а отже — прокласти дорогу крізь лісову хащу Далекого Заходу. Це вимагало часу. Наб і Пенкроф подалися на розвідку; дійшовши до бухти, вони переконалися, що «запас полотна для білизни» нітрохи не постраждав у печері, де вони його приховали, тому вирішили не переривати робіт і швидше перетворити на острів плато Круговиду.

— Ось коли, — зауважив Пенкроф, — ми щонайкраще влаштуємо і пташник: не доведеться більше побоюватися, що туди навідається лисиця чи пролізуть інші хижаки.

— А крім того, — додав Наб, — можна зорати землю, пересадити дикі рослини…

— І підготувати для посіву наше друге хлібне поле! — вигукнув моряк з урочистим виглядом.

Справа в тім, що перше поле, в яке кинули одне-єдине зерно, дало завдяки турботам Пенкрофа чудові сходи. Він виростив десять колосків, обіцяних інженером, і тому що кожен колосок приніс вісімдесят зерен, колонія одержала вісімсот зерен, до того ж за півроку, що обіцяло два врожаї на рік.

З восьмисот зерен п'ятдесят треба було сховати про запас з обережності, а інші посіяти на новому полі — і не менш ретельно, ніж перше і єдине зерно. Поле зорали, потім загородили міцним парканом з високих гострих кілків, що звірі не могли перебратися через нього. Птахів відлякували тріскачки і страшні опудала — фантастичні витвори Пенкрофа. Сімсот п’ятдесят зерен поселенці посіяли, акуратно провівши для них борозенки, інше мала завершити природа.

…Перше поле, в яке кинули одне-єдине зерно, дало завдяки турботам Пенкрофа чудові сходи…

Двадцять першого листопада Сайрес Сміт почав креслити план рову, яким вирішили захистити плато з заходу від південного краю озера Гранта до закруту ріки Віддяки. Шар родючого ґрунту в два-три фути завтовшки прикривав у цьому місці гранітний масив. Знову довелося готувати нітрогліцерин, і він зробив звичайну дію. Не минуло й двох тижнів, як у твердому ґрунті плато вдалося проробити рів дванадцять футів шириною і шість глибиною. таким же способом зробили ще одну пробоїну в скелястому березі