Стівен Кінг - Долорес Клейборн, Стівен Кінг

лиця, і лиця ті, на які вони подібні, — то все ті лиця, які більше ніколи не хочеш видіти, хоч у сні, хоч при тямі.

Я також думала про то, як вона лежала на сходах і казала, шо змучилася, хоче, аби все скінчилося. І як я стояла там, на тім ветхім майданчику в мокрих кальошах, то добре знала, чого я вибрала бути на тих сходах, шо так уже прогнили, шо навіть малі паливоди на них не бавляться, коли канікули або прогулюють уроки. Я так само змучилася. Я прожила своє життя настілько добре, наскілько могла, як я собі то добро розумію. Ніколи роботи не встидалася, не відговорювалася від того, шо мала робити, навіть як то були якісь страшні речі. Віра була права, як сказала, шо деколи жінка мусить бути сукою, аби вижити, але бути сукою — тяжка робота, я кажу світові, шо так воно є, і я так змучилася. Я хтіла з тим скінчити, і мені сяйнуло, шо ше не пізно спуститися по тих сходах і шо я не мушу того разу спинятися внизу… якшо не хочу.

І тут я знов її вчула — Віру. Вчула її, як тогди коло криниці, не просто в голові, а у вухах. Того разу було набагато страшніше, я вам кажу. В шістдесят третім вона хоч жива була.

— Про що ти можеш думати, Долорес? — питає вона тим гордовитим голосом «поцілюй-мене-в-гузицю». — Я заплатила вищу ціну, ніж ти. Я заплатила найвищу ціну, яка хоч комусь відома, але я все одно жила далі з тим, що мені вділено було. І не просто жила. Як ковтунці й сни про те, що могло би бути, стали єдиним, що в мене ли­шилося, я взяла ті сни і зробила їх своїми. Ковтунці? Ну, може, врешті-решт вони таки перемогли мене, але я з ними купу років до того прожила. Тепер у тебе парочка своїх з’явилася, але якщо ти втратила ту хоробрість, що була в тебе в день, коли ти мені сказала, що звільнити ту Джолендерку — то паскудство, вперед. Розганяйся і стрибай. Бо без твоєї сміливості, Долорес Клейборн, ти просто ще одна дурна стара баба.

Я подалася назад і роззирнулася, але навколо був лиш Східний ріг, темний і мокрий від тих бризок, шо несуться в повітрі, як вітер. Навколо не було ні душі. Я ше троха там постояла, подивилася, як хмари літають по небу — люблю на них дивитися, вони такі високі, вільні й тихі, як ідуть там своїм курсом, — а далі обернулась і пішла додому. Мусіла пару разів стати перепочити, бо від того довгого сидіння на мокрім повітрі внизу сходів крижі мені зовсім не подякували. Але я дойшла. Як вернулася до хати, ковтнула три «аспіринки», сіла в машину і приїхала прямо сюда.

Та й таке.

Ненсі, виджу, шо ти настрочила ледво не дюжину тих дрібних стрічечок, а твій мудрий самописець уже, певно, насилу дихає. Я так само, але я прийшла сюда сказати своє слово, і я то зробила — кожнісіньке, бляха, слово, і кожне — чиста правда. Можеш робити зі мною, Енді, шо маєш робити. Я своє відробила й нарешті в мирі з собою. То, певно, найважніше. То і знати, хто ти насправді. Я знаю, хто я: Долорес Клейборн, за два місяці від шістдесят шостого дня народження, зареєстрована демократка, корінна жителька острова Літл-Тол.

Певно, ше дві речі хочу сказати, Ненсі, перед тим, як ти натиснеш «СТОП» на тій своїй апаратурі. Кінець кінцем, на своїм стоять якраз суки того світу… а шо стосується ковтунців: в сраці мала!

Альбом для вирізок

З «Американця», Елсворт, 6 листопада 1992 року (с. 1):

РЕПУТАЦІЮ ОСТРОВ’ЯНКИ ОЧИЩЕНО

Долорес Клейборн з острова Літл-Тол, давню компаньйонку пані Віри Донован, також з Літл-Толу, звільнено від всіх звинувачень у загибелі пані Донован під час спеціального оголошення результатів дізнання коронера, що відбулося вчора в Макаясі. Дізнання провели визначити, чи не стала пані Донован жертвою «протиправної смерті», тобто смерті внаслідок недбалості чи кримінальних дій. Здогадки щодо ролі пані Клейборн у загибелі її працедавиці були підживлювані тим, що пані Донован, яка, за свідченнями очевидців, була в час смерті несповна розуму, залишила своїй домо­управительці як спадщину вагому частину свого майна. Деякі джерела оцінюють це майно в понад десять мільйонів доларів.

З «Ґлоуб», Бостон, 20 листопада 1992 р. (с. 1)

Щасливий день подяки в Сомервілі

АНОНІМНИЙ ЖЕРТВОДАВЕЦЬ ПЕРЕДАВ СИРОТИНЦЮ 30 МІЛЬЙОНІВ

Ошелешені директори новоанглійського «Дому для маленьких блукальців» на похапцем зібраній пресконференції сьогодні пополудні повідомили, що цьогоріч Різдво для стоп’ятдесятирічного сиротинця настало раніше завдяки тридцятимільйонній пожертві від невідомого мецената.

«Ми отримали новину про цю неймовірну пожертву від Алана Ґрінбуша, знаного нью-йоркського адвоката й сертифікованого громадського бухгалтера, — повідомляє помітно схвильований Брендон Джеґер, голова ради директорів сиротинця. — Здається, це цілковита правда, але людина, що зробила цей внесок, — цей янгол-охоронець, мушу сказати, — абсолютно серйозна щодо власної анонімності. Мабуть, зайвим буде сказати, що всі працівники й вихованці “Дому” нетямляться з радості».

Якщо цей багатомільйонний внесок виявиться правдою, то така неочікувана сума для «Маленьких блукальців» стане найбільшою одномоментною пожертвою в цю массачусетську інституцію з 1938 року, коли…

Зі «Щоденної хвилі», 14 грудня 1992 р. (с. 16)

Замітки з Літл-Толу

Авторка — Довгоноса Нетті

Минулого тижня пані Лотті Маккендлес здобула перемогу в «Різдвяному караоке» на «П’ятничній гульні» в Джонспорті. Призовий фонд становив 240 доларів, а це ціла гора різдвяних подарунків! Довгоноса Нетті таааак їй заздрить! Справді, мої вітання, Лотті!

Брат Джона Керона, Файло, повернувся з Деррі, щоб допомогти Джонові законопатити його човен «Глибинну зорю», поки той у сухому доку. Нема нічого кращого, ніж трохи «братерської підтримки» в цю благословенну пору, правда ж, хлопці?

Джолін Обюшон, яка живе зі своєю онукою, Патри­цією, минулого четверга довершила пазл-головоломку на 2000 деталей, де зображено гору Сент-Геленз. Джолін каже, що збирається відсвяткувати своє 90-річчя наступного року, склавши пазл на 5000 деталей із Сикстинською капелою. Вперед, Джолін! Довгоноса Нетті й решта «Хвилі» в захваті від твого запалу!

Долорес Клейборн цього тижня закуповуватиметься на один зайвий рот! Вона знала, що її син — «пан Демократ», — нагарувавшись в Оґасті, приїде погостювати із сім’єю на «острівне Різдво», але тепер вона каже, що її донька, відома писарка в журнали Селена Сент-Джордж, також прибуде вперше за понад двадцять років! Долорес каже, що почувається «просто блаженно». Коли Довгоноса запитала, чи обговорюватимуть вони із Селеною її останню «оглядову статтю» в «Атлантік Мантлі», Долорес лише всміхнулася й сказала: «Нам буде багато про що поговорити, не сумніваюся».

Від людей у Відділенні раннього відновлення Довгоноса чула, що Вінсент Бреґ, який зламав руку під час гри у футбол у жовтні…

Жовтень 1989 — лютий 1992

Літературно-художнє видання

КІНГ Стівен

Долорес Клейборн

Роман

Головний редактор С. І. Мозгова

Відповідальний за випуск А. І. Мельнікова

Художній редактор Ю. О. Дзекунова

Верстальник О. В. Целуйко

Підписано до друку 15.12.2023. Формат