Ернст Юнгер - Наближення. Наркотики і сп'яніння, Ернст Юнгер

другого боку, не втратила свого значення й стара добра приказка: «Біда робить мудрішим». Якщо ми відбулися лише одним синцем під оком, значить, засвоїли урок — для себе й, можливо, для інших.

І хоча треба застерігати від кожного наркотика, то щодо гашишу, здається, слід виявляти особливу обережність, оскільки він провокує непередбачувані й до певної міри агресивні реакції. За Левіним, два, максимум три грами екстракту буде достатньо для того, щоб спричинити сп'яніння; коли ж ідеться про добрі препарати, то вистачає лише незначної частки такої дози. Левін наполегливо рекомендує як протиотруту настояну мокку.

Що саме відбудеться, якщо прийняти надто сильну дозу, годі передбачити; хай там як, але тут ідеться про ризиковану справу, яка може кепсько закінчитися.

Назва рослини «канабіс» походить із дуже давніх мов і має в них споріднені слова, наприклад в ассирійській; «konabos» було грецьким словом, що означало «галас». Воно вказує на почасти радісні, почасти агресивно-збуджені напади, якими проявляється зазвичай сп'яніння, спричинене гашишем. Приклади можна знайти у «Тисяча й одній ночі». Коли пізньої пори халіф разом із візиром робить свій обхід, то з однієї хатини він чує сміх, накази й погрози. Вони входять туди й знаходять пожирача гашишу, що розважається на самоті. Він стає мішенню їхніх жартів. Іншого чоловіка в публічній бані зраджують органи відчуття, що частково лякає його, а частково розважає.

З другого боку, оповідь приписує наркотику, який згадується під назвою «банґ» або «бендж», суто притлумлювальну дію. Він служить для присипляння жертв, яких хочуть непомітно усунути. Так, у казці про зачарованого від кохання раба Ґанема володарка Субейда дає одній рабині, яка може стати її конкуренткою, «банґ» або «бендж», як то подано у перекладі, що маю під рукою. То був, як каже оповідач, «шматочок критського бенджа, такий потужний, що якби його понюхав слон, то спав би від цієї ночі аж до наступної».

Отже, раптове присипляння відбувалося завдяки такій дозі, при якій не встигаєш потрапити в стан неспокою. З другого боку, цей наркотик по-різному впливає на різні темпераменти, викликаючи то збудження, то сонливість. Як троянда й колючки, все це зростає з одного кореня; подібне можна спостерігати в поведінці учасників кожного товариства під час бенкету. Вже не кажучи про те, що та сама доза сьогодні може окрилювати, а завтра викликати депресивний настрій. Результат непевний, і, якщо збільшувати дозу, ризик тільки зростає. Саме тому сп'янінню, так само як і блоту, передує своєрідне заклинання, фаза очікування, страх і пригніченість, які можуть посилитися до почуття знищення.

Очевидно, в природі гашишу закладена його властивість проникати ривками й захоплювати певний регіон. Історія східних країн багата на оповіді, що описують подібні вторгнення в організм, а також драконівські кари, якими держава намагалася їх стримати. Як відомо, в Північній Америці та Європі дедалі більше споживають коноплю, переважно через куріння. Наслідком цього є особливі форми спілкування, а також зростання злочинності. Масштаб та значення таких явищ зараз ще важко оцінити.

Натомість ті проби, до яких вдавалися більше ста років тому французькі літератори, майже не залишили жодного сліду. Вони не вийшли за рамки експериментів і, як будь-яка інша мода, повністю пішли б у забуття, якби Бодлер на увічнив їх своїми «Штучними раями». Власне, кожна мода має свою глибшу течію, яка збурює буденне життя, хоча часто її важко зразу помітити. Саме тут криється пояснення того, що мода часто виглядає кумедно — і це не лише ефект незвичного, але й провіщення чогось такого, що йде з глибини. І саме тому все модне після миті спантеличення жадібно підхоплюється.

Гашиш відповідав культурній критиці та культурній етиці дендизму краще, ніж опій. З метафізичного погляду, він заводить не так глибоко; він також не відмежовує від суспільства, хоча й віддаляє від нього.

Завсідники Отелю Пімодан намагалися не так поринути в стан сп'яніння, як віднайти потрібний настрій; для цього було достатньо маленької ложечки ласощів. У такому стані вони могли пересуватися по вулиці, вечеряти, відвідувати театр. Тут можна згадати про вплив, який спричиняє інтенсивне куріння й невдовзі може стати таким сильним, що вибиває курця з колії — і, як пише Бодлер, в того виникає відчуття, що «це сама люлька курить ним». Дослідження Бодлера багате на подібні звороти химерної проникливості. Музика сприймається як арифметична дія, при якій ноти переводяться в числа, тоді як характер чуттєвої насолоди при цьому зберігається. Подібне відбувається і з граматикою: іменник крокує реченням, як король, якого прикметник огортає прозорим серпанком, а дієслово виринає, ніби крилатий янгол.

У театрі сцена з її персонажами й дією сприймається незмірно малою; все здається віддаленим, але з чіткішими обрисами: це ніби своєрідний трамплін, з якого можна пірнути в царство снів, хоча при цьому зв'язність та логіка п'єси не страждають — якраз навпаки, лакуни надають нової витонченості.

Паризький дендизм — освіченіша форма, ніж просто фланерування вулицями, яке не відчуває зв'язку з художніми й ще меншою мірою з літературними явищами. Спільним тут є усунення навколишнього середовища, що гармонує з настроями, які породжує гашиш. Своєрідне відчуття холоду, спричинене різними стимуляторами, які також впливають на кровообіг, здається обтяжливим — натомість Бодлеру здавалося, що влітку він має першочергове право насолоджуватися в театрі прохолодою. Актори й відвідувачі здавалися йому з його місця крихітними, так ніби він спостерігав за ними в обернений іншим боком телескоп.

Сприйняття й чутливість загострюються настільки, що це починає лякати. Один із завсідників може спершу бути зачарований силою краси, але потім нажаханий запитаннями про те, що буде з його інтелектом та органами, якщо його нерви ставатимуть дедалі чутливішими. Але зростання цієї чутливості він не спроможний зупинити; сп'яніння несе його вперед, як кінь, що мчить до краю прірви. Принагідно Бодлер згадує про те, що гашиш без видимої причини може діяти сильніше, ніж зазвичай. Щодо всього цього виникає враження, ніби тут не відбувається жодного наближення. Сп'яніння залишається одним із проміжних станів на шляху до нульової точки, тимчасовим притулком, строкатим шатром, напнутим лише на одну ніч.

Навколишній світ уже став надто нудним, у його винаходах криється ница мета «знизити свободу волі людини та її біль» — ця заувага пов'язана зі згадкою про хлороформ.

199