Оксана Мрійченко - Кохання проти субординації, Оксана Мрійченко

Глава 29.

Каріна розплющила очі та солодко потягнулася негнучким після сну тілом. За вікном було вже не темно, але вставати їй не дуже хотілося. Повернувши голову, вона побачила поруч Дениса, що міцно спав. Він лежав до неї обличчям, поклавши одну руку на її живіт. Каріна посміхнулася і ніжно погладила його по цій руці. Те, що сталося цієї ночі... Від одних тільки спогадів дівчина відчула приємне тремтіння по тілу. Вона ніколи не думала, що чоловік може бути настільки ніжним і пристрасним одночасно. Вони з Денисом провели у ліжку кілька годин і заснули тільки пізно вночі. Але зараз Каріні дуже хотілося знову поцілувати його та продовжити те, чим вони займалися напередодні. Вона стримала себе — нехай Денис поспить трохи довше у свій вихідний!

Акуратно вислизнувши з-під руки Дениса, Каріна підвелася на ліжку, намагаючись знайти хоч який-небудь одяг. Вчора вони не дуже стежили за тим, куди саме кидають свої речі. Через пару секунд дівчина побачила сорочку, яку Денис дав їй замість мокрих речей. Сорочка лежала на підлозі поруч із його футболкою. Піднявши ковдру, Каріна виявила під нею свою спідню білизну. Зібравши одяг і накинувши сорочку Дениса як халат, вона навшпиньках вийшла зі спальні, причинила за собою двері та вирушила в душ.

 

Денис прокинувся у надзвичайно щасливому настрої. Йому ще ніколи не було так добре, як цієї ночі. Каріна з таким запалом відповідала на його пестощі, що він абсолютно втрачав над собою контроль. Денис помітив, що дівчини немає в спальні. Але по апетитному запаху, який проникав навіть через закриті двері, він зрозумів де шукати Каріну. Він одягнувся та вийшов зі спальні.

— Каріна стояла біля плити у картатій сорочці Дениса та пекла млинці. Почувши у коридорі кроки, вона повернула голову.

— Привіт, сонько! — посміхнулася дівчина.

Денис підійшов до неї зі спини та ніжно притиснув до себе, цілуючи в шию.

— Ммм... Обожнюю млинці на сніданок! — виголосив він.

— Ти вчора готував вечерю, отже, сьогодні моя черга! До того ж, вчора ми так і не дійшли до десерту.

— Ну не знаю... Я отримав дещо набагато краще, ніж десерт, — прошепотів Денис їй на вухо, притискаючись своєю колючою щокою до волосся дівчини.

— Так, з цим жоден торт не зрівняється! — посміхнулася Каріна. — У мене майже все готове, зараз будемо снідати!

— Я спочатку швиденько сходжу у душ, — він відійшов на пару кроків, але раптом зупинився і знову повернувся обличчям до дівчини. — Підемо разом?

— Я вже приймала душ поки ти спав, — хитро посміхнулася Каріна.

— Хіба?

На столі стояв відкритий пакет із борошном. Денис опустив у борошно вказівний палець, а потім підійшов до Каріни та акуратно доторкнувся цим пальцем до кінчика її носа. На шкірі дівчини залишився невеликий білий слід від борошна.

— Дивись, ти зовсім забруднилася! — посміхнувся він, з ніжністю дивлячись на неї.

Каріна помацала свій ніс і задумливо подивилася на білі від муки кінчики пальців.

— Ти маєш рацію! Я страшенно брудна!

Вона вимкнула плиту, схопилася обома руками за простягнуту долоню Дениса та слухняно пішла за ним у ванну.

 

Всі вихідні Денис і Каріна провели разом. У них не було ні найменшого бажання залишати квартиру, яка стала здаватися їм затишним гніздечком, зігрітим щастям і коханням. Вони разом готували, мили посуд, дивилися фільми, танцювали. Увечері в суботу вони кілька годин сиділи на канапі та розмовляли на різні теми. А вночі... Денис та Каріна відчували, що ніяк не можуть насититися один одним. І засинаючи пізно вночі у міцних обіймах один одного, вони відчували себе найщасливішими людьми на планеті.

У неділю по обіді Денис і Каріна разом поїхали у «Цитрус». Машина Дениса потребувала ремонту, тому довелося їхати на громадському транспорті. Потрапивши в кабінет відділу маркетингу за допомогою чергового охоронця, Каріна виявила свої ключі на столі саме там, куди вона кинула їх вранці у п'ятницю. Денис провів її додому.

— Може візьмеш речі та знову поїдемо до мене? — запитав він у дівчини.

— Завтра понеділок — тобі потрібно виспатися перед роботою, — відповіла йому Каріна.

— Тепер мені буде важко заснути без тебе.

— А зі мною ти взагалі не заснеш до пізньої ночі!

— Ну добре, переконала! — розсміявся Денис. Він трохи почекав і запитав. — Каріно, може переїдеш до мене?

— Ти вже готовий впустити мене у свою квартиру на постійне проживання?

— А чому б ні? Я кохаю тебе і мені б хотілося жити з тобою разом.

— Ми не дуже поспішаємо?

— Я не знаю... Поруч із тобою я втрачаю здатність до логічних міркувань. Але після того, що сталося цими вихідними мені хочеться весь час бути з тобою поруч.

— Мені теж, — Каріна ніжно поцілувала його. — Переїзд — це справа серйозна! Але я подумаю над твоєю пропозицією.

— Я завтра вранці віджену машину в автосервіс. Доберешся на роботу сама?

— Звичайно! Я ще не забула, як користуватися громадським транспортом, — посміхнулася Каріна.

— Це тимчасово, моя дівчинко! Щойно мою машину приведуть до нормального вигляду, ми з тобою знову будемо їздити на роботу разом.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍