Ангеліна Кріхелі - Не в красі щастя, Ангеліна Кріхелі
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Натиснувши стоп у записі, подумки подякував Аліні, яка додумалася створити не тільки доказ, але й мимоволі алібі для нього самого. Адже в записі добре чути, що її викрадення відбувається без його прямої участі, хоч і з відома.
Чоловік задумливо покрутив у руках простенький телефон, а потім рішуче натиснув кнопку швидкого виклику. Через кілька гудків виклик було скинуто, а телефон вирушив у бардачок автомобіля.
Діма гранично дбайливо вніс дівчину в будинок, посміхнувшись паралелі, що промайнула. Як наречену через поріг. А чому б і ні?
Усміхнувся своїм роздумам, відкидаючи як маячню. Ні, зараз важливіша мета. Залишати її в живих ризиковано в будь-якому разі, але Максиму про це знати не обов'язково.
Зловчившись, ввів код для входу в підвал, зачекав кілька секунд, поки відчиняться двері.
Марина, що сиділа в глибині на ліжку, схопилася назустріч.
- Димочко, я боялася, що ти це всерйоз, а не спектакль для дури-Аліни. Це розкішне алібі! Але я так боялася, що ти не прийдеш.
У міру наближення голос її ставав тихішим, на обличчі відобразилося здивування, змішане з досадою.
- Що це означає? - розгублено запитала вона, супроводжуючи Дмитра, що мовчав, до широкого ложа. - Ти хочеш?.. Ти хочеш грати утрьох? - голос її став плаксивим, вона ревниво тицьнула пальцем у колишню однокласницю. - З ким завгодно, тільки не з нею! – безапеляційно заявила дівчина.
Вона не встигла відійти убік чи захиститися інакше.
Поклавши безцінну ношу на ліжко, Дмитро різким рухом схопив її за той самий палець, яким та тицяла у несвідому Аліну. Палець хруснув, запускаючи по тілу хвилю яскравого болю. Потім був дзвінкий ляпас.
Чоловік зло примружився, нахиляючись над Мариною, що осіла на підлогу, скиглила і заколисувала постраждалу кінцівку.
- Торкнеш її хоч пальцем, і я відрубаю тобі кожен із них по черзі, спостерігаючи за тим, як у цей час тебе трахатиме мій пес. Ти зрозуміла?
Марина енергійно закивала головою, представивши на мить описане та жахнувшись. Вона дивилася на Дмитра широко розплющеними очима і відмовлялася впізнавати в ньому людину, за якою сліпо йшла три роки. Так, у ньому завжди була владність і жорсткість, його ігри в ліжку іноді змушували стискатися від страху чи болю. Але за ними завжди була насолода. І він ніколи не дивився на неї таким божевільним, позбавленим усіх емоцій, окрім гніву, поглядом.
- Я не чую відповіді! - гаркнув Діма.
Вона злякано підскочила і плутано прошепотіла:
- Так... Так, я зрозуміла.
Провівши чоловіка поглядом і дочекавшись, коли двері за ним зачиняться, не легко піднялася на ноги.
- Сука! - у серцях сплюнула поруч із ліжком. - Знову все через тебе!
Марина злісно свердлила поглядом дівчину, що лежала перед нею, не наважуючись заподіяти їй шкоди.
- Він просто хворий... - тихо відповіла Аліна, спокійно розплющуючи очі і сідаючи, щоб озирнутися та оцінити обстановку.
- Ти що? Ти вдавала?! - обурено верескнула Марина, відскакуючи убік.
- Спершу ні, - чесно відповіла дівчина. - А потім прийшла до тями, але зрозуміла, що поки я у відключенні, він мене не чіпатиме. Така іграшка не цікава. Крім того, він говорив про возз'єднання подруг, – Аліна іронічно посміхнулася. - Просто для ясності ... Я тебе більше не вважаю подругою. Але кожній дурі має бути шанс вижити.
Марина недовірливо подивилася на однокласницю.
- Хочеш сказати, що дала себе викрасти заради мене? - вона підозріло примружилася, небезпечно підійшла ближче і сіла на край ліжка.
- Почасти так. Але переважно... Марино, що ти знаєш про Діму?
- Я тобі вже казала, - буркнула дівчина. - Він сильний, досвідчений, розумний... У нього старовинне аристократичне коріння. І коли ми заберемо компанію Максима, зможемо жити, як король з королевою, - її губи розтяглися в блаженній посмішці.
- Ти розумієш, що кажеш? - Аліна шоковано дивилася на неї. - Марино! Прокинься! Він маніяк, садист і розважливий убивця! На його рахунку десятки вбитих дівчат!
- Ти мариш! - пирхнула Марина, але в голосі вперше з'явився сумнів у своїй правоті.
Дівчина задумливо глянула на свою руку з, мабуть, зламаним пальцем.
- Я зараз тобі дещо розповім, - рішуче заговорила Аліна, помітивши її сумніви. - А ти мене уважно послухаєш, і потім ми разом думатимемо, як вибратися звідси. Бажано живими... - похмуро додала вона.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не в красі щастя, Ангеліна Кріхелі», після закриття браузера.