Іван Петрович Котляревський - Енеїда

український і тут же на новогрецький лад. Замість Покотило (від імені героя Катілла – у Вергілія) – Покотиллос, замість Карась (від імені Караса – у Вергілія) – Караспуло.

Се гречеськії проскіноси – тут: гра слів. Проскіноси: 1) ті, що несуть, прапороносці, передові частини; 2) ті, що несуть, злодії.

Із Біломор'я все пендоси – Біломор'я, власне заснований у XV ст. монастир на Соловецькому острові, служило місцем ув'язнення й заслання противників самодержавства та офіційної православної церкви, інколи – також небезпечних кримінальних злочинців. У довгому списку засланих у різні часи на Соловки немало грецьких імен. Наприклад, у XVII ст. на Соловки був засланий видатний церковний діяч грек Арсеній, звинувачений у єресі. В даному контексті Біломор'я – місце ув'язнення.

Мореа – південна частина Балканського півострова.

Дельта – півострів поблизу Босфора.

Кефалос, або Кефалонія – острів коло Греції.

Оливу, мило, риж, маслини – тут: олива – олія з плодів дерева такої самої назви, риж – рис, маслини – плоди.

І капама, кебаб калос – капама – вид тістечка (з грец. – К.); кебаб – печеня (з грец. – (К.). Калос – хороший. Тобто: капама, кебаб – хороші.

126.

Цекул – син бога вогню і ковальського мистецтва Вулкана (тому коваленко), засновник міста Пренести недалеко від Риму (тепер Палестріни). Тут – травестія на мотив української народної пісні «Гей на горі та женці жнуть» (див. коментар: III, 3). Воїнство Цекула уподібнене козацькому війську Сагайдачного і Дорошенка.

127.

Мезап (у Вергілія – Мессап) – глава кількох етруських племен.

128.

Галес – вождь італійських племен аврунків і осків, нащадок грецького царя Агамемнона, одного з головних персонажів циклу легенд про Троянську війну та «Іліади» Гомера.

Аврунці, аврунки – плем'я, яке заселяло південний Лацій, область у середній Італії.

Сидицяне, точніше сідіціни – народ у Кампанії (область на Півдні Італії).

Калесці – жителі міста на півдні Кампанії (нині м. Кальві).

Ситикуляне – жителі міста Сатиккул в Кампанії.

129.

Іпполит (Іпполіт) – син афінського царя Тесея і цариці амазонок Іпполіти.

130.

Сіканці (сікули) – сіцілійці.

Аргавці (аргейці, аргосці) – жителі грецького міста Арголіди на півночі Пелепонесу; взагалі – греки.

Лабики – італійське плем'я, жителі міста Лабики в Лації.

Сакранці (сакрани) – плем'я в Лації.

131.

Камилла – італійська амазонка, ватажок загону вольськів (народність у стародавній Італії). Загинула від руки соратника Енея Аррунта.

Частина п'ята

1.

Нар.: Напасть не по дереву ходить, а по тих людях (Номис. – С. 37).

5.

Пред ним стоїть старий дідище – бог річки Тібр. За віруваннями стародавніх греків та римлян, у кожній річці жив однойменний з нею бог.

Він був собі ковтуноватий – ковтун – жмут збитого волосся.

Пелехатий – старий, запущений.

7.

Іул построїть Альбу-град – згідно з легендою, місто Альба Лонга засноване Іулом (друге ім'я Асканій), сином Енея. Альба Лонга – попередниця Рима, перша твердиня нащадків Енея на італійській землі. Наступником Іула став його молодший брат Сільвій. З роду Сільвія вийшли Ромул і Рем, які через триста років після виникнення Альби («Як тридесят промчаться годи») заснували місто Рим.

З аркадянами побратайся – тобто побрататися з грецьким плем'ям, яке під проводом свого царя Евандра переселилося з Аркадії на Апеннінський півострів і осіло в Лаціумі, недалеко від того місця, де пізніше був збудований Рим. Евандр заснував грецьку колонію Паллантей (пізніша назва Палатин) і навчив місцевих жителів грамоти.

9.

У віщуванні бога річки Тібра – Тіберіна (аналогія в українському фольклорі – «очеретяний дід», водяний) особливе, ритуальне значення має двічі побачена Енеєм (у сні і наяву) – біла свиня з поросятами. У стародавніх греків і римлян принесена в жертву біла тварина найбільш бажана богам.

Три, тридцять – магічне число. Тут Котляревський іде за Вергілієм:

Знайдеш ти льоху велику під дубом, на березі річки,

Буде лежати вона, поросят породивши аж тридцять,

Біла сама, й поросята у неї при вимені білі

(Вергілій. – Кн. 8. – Ряд. 43 – 45).

10.

Евандр – аркадський цар.

Ліси, вода, піски зумились – зумились – здивувалися.

13.

І в його приязнь засталявся – довірявся, здавався на його ласку.

Де гардовав Евандр з попами – гордувати – гуляти. Але дане тлумачення видається неточним. Слово походить від гард – перегородка на воді для ловлі риби, звідси «займище для рибної ловлі з житлом для рибалок» («Словарь» Білецького-Носенка). Означає також: узгоджений поділ чогось, умова. У народній пісні:

Було тобі, пане Саво,

Гард не руйнувати,

Коли хотів запорожців

В куми собі брати

(Афанасьев-Чужбинский А. С. Собр. соч. – С-Пб, 1892. – Т. 9. – С. 356).

Отже, «гардувати» тут у значенні: скріпляти угоду. Узгоджується з характером Евандра, як розсудливого, тямущого господаря, який влаштовує гуляння не просто для пиятики чи з панського гонору, а по завершенні якоїсь справи.

14.

Хоть ти і грек, та цар правдивий – Евандр – виходець з Греції, а греки зруйнували Трою – батьківщину Енея.

Тепер тебе я суплікую – прошу.

16.

Так лучше в сажівці втоплюся і лучше очкуром вдавлюся – сажівка, сажавка – копанка, криниця на низу, де близько до поверхні підходять грунтові води. В сажівці до води можна рукою дістати. Також ще – невелика викопана водойма біля берега річки, озера, в якій тримають живу рибу.

Очкур – шнур, яким стягують у поясі штани або шаровари для підтримання їх.

17.

Турбації не заживайте – не турбуйтеся (К.).

19.

Подаються більш вишукані наїдки, ніж ті, які троянці вживали до цього. Дає обід аркадський цар Евандр, зображений великим і щедрим паном. І тут страви названі в тому порядку, в якому їх подавали на стіл.

Просілне з ушками, з грінками – просілне – з засолом (К.). Ушки – невеликі вареники з м'ясним фаршем, пельмені. Грінки – тут у значенні: сухарики, суп з сухариками.

Хляки – шлунок корови, теляти.

Телячий лизень – язик.

Ягни – печеня. Вид наїдку (з грец. – К.).

Софорок – соус до курки, приготовлений на тому бульйоні, в якому варилася курка.

Три гури – три гори (пол.), дуже багато.

21.

Евандр точив гостям розкази – Евандр розповідає про один з