Джордж Мартін - Учта для гайвороння

Серед останніх вітальників був Кеван Ланістер.

— Отже, скільки знаю, ви їдете від нас на наступне весілля, — мовила королева своєму дядькові.

— Твердокамінь вичистив усякий набрід з замку Даррі, — відповів він. — Наречена Ланселя чекає на нас там.

— А чи святкуватиме разом з вами і пані дружина?

— Річковий край досі вельми небезпечний. Там нишпорять рештки горлорізів Варго Хапа. Берік Дондаріон вішає Фреїв. А чи правда, що до нього приєднався Сандор Клеган?

«Звідки він знає?»

— Дехто каже і таке. Звістки протирічать одна одній.

Минулої ночі прилетів птах із септрію на острові коло самого гирла Тризуба. Містечко Солепанва, що лежало неподалік, страшно сплюндрувала зграя розбійників, і деякі вцілілі розповідали про ревливого бугая у собачому шоломі, якого бачили в лавах нападників. Казали, що він зарізав десяток мирних мешканців і зґвалтував дівчинку дванадцяти років.

— Поза сумнівом, Ланселю аж кортить вистежити Клегана, а заразом і князя Беріка. І нарешті відновити королівський мир у землях Тризубу.

Пан Кеван на мить зустрів її очі своїми.

— Мій син — не з людей, здатних упорати Сандора Клегана.

«Принаймні у цьому між нами панує згода.»

— Але його батько — напевне з таких?

Дядько міцно стиснув вуста.

— Якщо моя служба не потрібна Скелі…

«Ваша служба потрібна тут.» Серсея поставила свого родича Даміона Ланістера каштеляном Скелі, а іншого — пана Давена Ланістера — зробила Оборонцем Заходу. «Непокора має свою ціну, дядечку.»

— Привезіть нам Сандорову голову, і я знаю, що його милість буде дуже вдячний. Джофові той пес чомусь подобався, але Томена він завжди лякав… і схоже, недарма.

— Коли пес скаженіє і не кориться, вина лягає на його хазяїна, — відповів пан Кеван, обернувся і вийшов геть.

Хайме супроводив її до малої трапезної, де саме готували столи до учти.

— Це все ти винуватий, — шепотіла королева, поки вони крокували разом. — Твердив мені: «хай поберуться, хай поберуться». Маргерія мала б носити жалобу за Джофрі, а не кирею молодої за Томеном. Вона мала б потерпати з горя так само, як я. До того ж я не вірю, що вона цнотлива. Адже Ренлі мав прутня, чи не так? Він був братом Роберта — авжеж мав, ще й якого! Якщо та бридка стара жаба гадає, що я дозволю своєму синові…

— Ти позбавишся пані Олени вже зовсім скоро, — тихо перебив її Хайме. — Вона повертається до Вирію назавтра вранці.

— То вона так каже. — Серсея не вірила жодним обіцянкам Тирелів.

— Ні, вона справді їде, — наполягав Хайме. — Мейс забирає половину тирелівського вояцтва до Штормоламу, а інша половина повертається до Обширу під проводом пана Гарлана, щоб утвердити його владу в Ясних Водах. За кілька днів єдиними трояндами, що лишаться у Король-Березі, буде Маргерія, її дівчата і кілька стражників.

— І пан Лорас. Чи не забув ти, часом, свого присяжного братчика?

— Пан Лорас є лицарем Королегвардії.

— Пан Лорас є Тирелом до печінок! Мабуть, коли сцить — то бризкає трояндовою водою. Нізащо б не дала йому біле корзно!

— Запевняю тебе: якби я сам обирав собі братчиків, його б тут не було. Та чомусь мене тоді ніхто не питав. Все ж гадаю, з Лорасом клопоту не буде. Коли чоловік вдягає біле корзно, воно його міняє.

— Тебе авжеж поміняло. І не на краще.

— Я тебе теж люблю, мила сестричко.

Хайме притримав для неї двері та провів до високого столу і крісла біля короля. Маргерія сиділа по іншу Томенову руку, на найпочеснішому місці. Коли вона увійшла обіруч з малим королем, то зупинилася на показ обійняти Серсею і поцілувати її в обидві щоки.

— Ваша милосте, — мовила дівчина, зухвало шкірячись мало не на кутні, — я почуваюся так, наче тепер маю другу матінку. Молюся, щоб ми стали ближчі одна до одної, поєднані любов’ю до вашого милого синочка.

— Я любила обох своїх синів.

— Джофрі теж живе у моїх молитвах, — відповіла Маргерія. — Я його щиро кохала, хоча і не мала змоги краще спізнати.

«Брешеш! — подумала королева. — Якби ти його кохала хоч хвилину, то мала б пристойність не вискакувати прожогом за його брата. Ти хотіла лише його корони.» Їй закортіло негайно загилити зашарілій нареченій ляпаса просто на помості, на очах у половини двору, і хай усі пристойності летять до дідька.

Як і служба в храмі, весільний бенкет був вельми поміркований. Усі приготування взяла на себе пані Алерія; Серсеї гидко було й думати знову братися до них після того, що сталося на весіллі Джофрі. Подавали тільки сім страв. Гостей між перемінами розважали Салотрус та Місячок, під час трапези грали музики: на козі та скрипці, на лютні та сопілці, на високій арфі. Єдиним співцем був якийсь улюбленець Маргерії — юний хвацький жевжик, вбраний у лазурові барви, що називав себе Блакитним Бардом. Він заспівав кілька любовних пісень і відкланявся.

— Яка прикрість, — гучно поскаржилася пані Олена. — А я ж так сподівалася почути «Рине дощ у Кастамирі».

Хай коли Серсеїн погляд падав на стару відьму, перед очима негайно спливала мармиза Маггі-Жаби — зморшкувата, жахливо потворна, повна нетутешньої мудрості. «Ні, то просто всі старі баби схожі одна на одну, — умовляла вона себе. — Не переймайся.» Насправді зігнута навпіл чаклунка нічим не скидалася на Колючу Королеву. І все ж, забачивши ницу посмішечку пані Олени, Серсея мимоволі знову переносилася уявою до намету Маггі. Вона досі пам’ятала запах усередині, насичений чудернацькими східними прянощами, і м’які ясна Маггі, котрими та смоктала кров їй з пальця. «Королевою ти будеш, — пообіцяла стара червоними, волого-лискучими вустами, — доки не прийде інша, молодша та вродливіша, яка скине тебе і забере все, що ти матимеш за найдорожче.»

Серсея зиркнула повз Томена на Маргерію, що сміялася, балакаючи з батьком. «Вона таки нічогенька, — визнала королева, — та її врода походить головне від молодості. Замолоду кожна сільська дівка має якусь вроду, бо ще свіжа, невинна і незіпсута. Каштанове волосся з карими очима теж по селах знайти неважко. Лише йолоп насмілиться твердити, що вона вродливіша за мене.» Але світ повен йолопів — так само, як двір її сина.

Коли Мейс Тирел підвівся проказати здравицю, королевин настрій не покращився. Князь високо здійняв золотого келиха, посміхнувся до своєї кралечки-донечки та