Salamander - Темні нащадки, Salamander

- Ти сьогодні була неймовірна, - сказав він, дивлячись на неї з ніжністю.

- Спасибі, - усміхнулася Аурелія. - Але я відчуваю, що мені ще треба вдосконалюватися.

- Якщо це твоя "ще не ідеальна" форма, то я навіть боюся уявити, яка ти в розквіті сил, - засміявся Лукас.

Вони зупинилися біля дверей її кімнати. Аурелія поглянула на Лукаса, помітивши, як в його очах промайнула легка турбота.

- Що тебе тривожить? - запитала вона.

Лукас потер потилицю:

- Просто... я думаю про все це. Про те, як ми готуємося до війни, про твого батька... і про те, що буде далі.

Аурелія поклала руку йому на плече.

- Ми впораємося, Лукас. У нас є план, є союзники. І головне - ми разом.

- Разом, - повторив він, і його обличчя трохи розслабилося. - Ти, Даріус, навіть Каель... Ви всі такі сильні, а я... Я досі звикаю до того, ким я став.

- Ти сильний, Лукас, - сказала вона твердо. - І я вірю в тебе.

Відчинивши двері, Аурелія жестом запросила його увійти.

- Зайди. Нам обом треба трохи відпочити.

У кімнаті було тепло й затишно. М'яке світло від свічок додавало особливого спокою.

- Чай? - запитала Аурелія, проходячи до столу.

- Не відмовлюся, - кивнув Лукас, сідаючи на край ліжка.

Через кілька хвилин до кімнати прийшла Кора з підносом, на якому було дві чашки чаю та кілька шматочків пирога.

- Спасибі, Коро, - усміхнулася Аурелія, приймаючи піднос.

Кора кивнула й вийшла, залишивши їх наодинці.

Вони сиділи поруч, пили чай і розмовляли. Лукас нарешті зізнався, що йому трохи страшно брати участь у битвах, адже він лише нещодавно став фейрі.

- Ти знайдеш свою силу, - сказала Аурелія. - І коли це станеться, ти здивуєш навіть себе.

- Сподіваюся, що ти права, - посміхнувся Лукас.

Випивши останній ковток чаю, Аурелія відставила чашку й потягнулася.

- Завтра на нас чекає новий день і нові виклики, - сказала вона, підводячись.

Лукас теж піднявся й підійшов до неї ближче.

- Завтра - це завтра. А сьогодні... сьогодні я просто радий, що ти тут, поруч зі мною.

Він обійняв її, і вони залишилися стояти в тиші, насолоджуючись моментом.

Після тривалої паузи Аурелія підняла голову, поглянувши Лукасу в очі.

- Нам треба бути готовими до всього, - сказала вона тихо, але з твердістю.

- Я знаю, - відповів він, легенько торкаючись її щоки. - Але ми впораємося. Разом.

- Разом, - повторила Аурелія, ніби закріплюючи його слова.

Раптом у двері постукали.

- Ваша Величносте, - почувся голос Кори.

- Увійди, - відповіла Аурелія, відступаючи від Лукаса.

Кора зайшла з легким поклоном.

- Даріус і Каель просять вас обох приєднатися до них у стратегічній залі. Є новини від розвідки.

Аурелія кивнула, одразу відчувши напругу, що повернулася в її думки.

- Ми вже йдемо, - сказала вона.

Кора знову вклонилася й вийшла, залишивши їх наодинці.

- Схоже, відпочинок закінчився, - зауважив Лукас із легкою усмішкою, але його погляд залишався серйозним.

- Він і не міг тривати довго, - зітхнула Аурелія, беручи свій плащ. - Пішли.

Лукас накинув свій темний плащ і слідував за нею через коридори замку. Їхні кроки відлунювали по кам'яній підлозі, створюючи ритмічний звук.

Коли вони увійшли до стратегічної зали, Даріус уже стояв біля великого столу, розгорнувши карту, а Каель розглядав якийсь лист, що щойно прибув.

- Ви швидко, - зауважив Даріус, піднімаючи погляд.

- Що сталося? - запитала Аурелія, підійшовши ближче.

Каель поклав листа на стіл і коротко подивився на неї.

- Новини від наших шпигунів. Батько рухається швидше, ніж ми очікували. Його війська вже на півдні Франції.

- І що це означає для нас? - запитав Лукас, намагаючись втримати спокійний тон.

Даріус вказав на карту.

- Це означає, що якщо ми не підготуємо армії до швидкого переміщення, він зможе атакувати наші позиції раніше, ніж ми встигнемо організувати оборону.

- Скільки у нас часу? - зосереджено запитала Аурелія.

Каель перехрестив руки на грудях.

- Не більше тижня.

Лукас кинув тривожний погляд на Аурелію, яка одразу випрямилася й подивилася на карту.

- Тоді ми не маємо права гаяти часу. Завтра ми проведемо нараду з усіма командирами й почнемо планування оборони.

Даріус кивнув, а Каель усміхнувся краєчком губ.

- Саме це я й хотів почути, королево, - промовив він.

Аурелія зустріла його погляд, у якому миготіло щось схоже на гордість, і кивнула у відповідь.

Аурелія провела поглядом карту, на якій позначалися стратегічні пункти її королівства.

- Якщо батько вирішив так швидко наступати, він упевнений у своїй перемозі, - сказала вона.

- Або ж хоче створити ілюзію переваги, - відповів Даріус, вказуючи на північну частину королівства. - Тут ми маємо сильну оборону. Але якщо він прорветься через цей вузький прохід...

- Він зможе розбити наші війська на дві частини, - завершив Каель, спираючись на край столу. - Це класична стратегія Морвана. Він завжди діє через слабкі місця.

Лукас уважно слухав, але його погляд залишався прикутим до Аурелії.

- І як ми можемо це зупинити? - запитав він, злегка нахиляючись уперед.

Каель подивився на нього і злегка всміхнувся.

- Ми зробимо те, чого він не очікує. Ми підемо на зустрічний удар.

- Це безумство! Але якщо це наш єдиний шанс, ми повинні ризикнути, - зауважив Даріус. - Проте я наполягаю на ретельнішій підготовці резервів.

- Ми не маємо права на помилку, але цей план може здивувати Морвана, - відповів Каель, дивлячись на карту. - Якщо ми змусимо його війська відступити навіть на кілька днів, ми зможемо зібрати резерви й зміцнити оборону.

Аурелія задумливо подивилася на карту.

- Це може спрацювати. Але нам потрібен іще один план, на випадок, якщо зустрічний удар провалиться.

Даріус кивнув.

- Я займуся резервами, - сказав він. - Ми маємо мобілізувати кожного, хто може тримати зброю.