Дієз Алго - Рука, що гойдає колиску, Дієз Алго

Хто бився на дуєлі? Ава?!

- Фрай. Розповідай мені все з самого початку. Хто з ким бився, куди тікав…

- Тобі Ава хіба не написала все?

Я мовчки дістаю з нагрудної кишені листа і простягаю Фраю. Він бере і швидко пробігає очима. Там всього сторінка, тож багато часу це не займає.

- Ну… в принципі все правильно… якщо без деталей.

І Фрай починає посвячувати мене в ці «деталі». Якщо чесно… Я вражений. Ава одразу не здавалась мені звичайною жінкою, але щоб настільки сміливою... Та вона просто бретер в спідниці!

- Не лише в спідниці, - зауважує Фрай.- Верхи вона їздить незгірше чоловіків.

- Знаю… - механічно відповідаю і намагаюсь уявити Аву в ролі хлопчиська серед його загону.

- Якщо чесно, Мірган… - починає Фрай і одразу передумує, - Краще розкажи мені про Іргіс.

І я починаю розповідати йому цю історію.

- Знаєш… - тягне Фрай. – ніколи не думав, що може бути варіант, гірший за принцесу Мозгулу. Ліати, звичайно, хижа сімейка, але ж в розумі їм не відмовиш. Можливо, цей варіант був би непоганий…

- Міг би, якби вони переймалися Бетанією більше, ніж власною вигодою. Діглан був готовий до смути, до голоду і повстань – лиш би урвати кусень побільше. Досі вражає, як такий великий розум може бути таким дріб’язковим…

Якийсь час ми їдемо мовчки.

- Знаєш… Айгуєль насправді не головна спадкоємиця Мозгульського царя. Одна з. Дочок там не особливо рахували, тож не здивуюся, якщо в неї ще кілька сестер по батькові. І кожну з них можуть використати схожим чином.

- Це якраз не страшно. Чим їх більше – тим краще. Нехай розірвуть Мозгул на клапті і гризуться між собою.

- Це вже завдання для Седріка. Нехай Гавейн йому радить.

- Але ти мене здивував. Я скоріше поставив би на те, що ти втратиш голову від Іргіс і погодишся на все… або, принаймі, скористаєшся ситуацією, щоб отримати її собі тепер.

- Не знаю… Поки я вдавав, що розділяю їх плани, то вдавав закоханого. І зловив себе на тому, що саме вдаю. Вона не цікавить мене більше. Наче під гладдю зеркального ставка побачити гниюче болото. Те, що я любив – була ота тонка плівка на поверхні.

- Не така вже вона злочинниця. Ти так говориш, наче вона немовлят їла. Всю гру вів її батько, а вона лише спокушала тебе.

- От якраз. Не їла, але вбивала. Своїх власних.

У Фрая відпадає челюсть.

- Признання з її вуст. Іргіс виявилася занадто темпераментною, щоб берегти цноту до заміжжя. Ще й тому її влаштовувало вбивство Седріка – його не просто обдурити. А Фейерворд був не в тому становищі, щоб ставити умови…

- Яка гидота… - нарешті каже Фрай. – Я думав, такого лайна, як я надивився на війні, в Бетанії вже не побачу. А тут воно просто прикрите шовком…

- І я… - зітхаю. – От тому і думка про корону мене не приваблює. Дурні бачать лиш золото, що блищить – а я бачу болото, в яке треба пірнути з головою, ще й тримати очі відкритими.