Vladyslav Derda - Людина у човні, Vladyslav Derda

- Краще звикати до нового життя! - додав Матіас.

- Знаєш скажу, я тобі правду дякую, що ти прийшов, мені надзвичайно приємно! 

- Я ще нічого не зробив, а ти вже дякуєш. Ну як тобі тут, не замерз вночі?

- Дякуючи тобі в мене є теплі речі, які не дають мені замерзнути!

- Це найменше, що я міг зробити!

- Ні синку, це найбільше для мене. Сьогодні вночі, вірніше понад ранок місцеві волоцюги, злодії хотіли поцупити їх у мене. Але я ще маю сил в собі, тож я прокинувся і не дозволив їм це зробити, вони злякалися і накивали п'ятами. Щоправда вони забрали мою їжу! - поділився своєю нічною пригодою ветеран.

- От зараза така, навіщо красти одне в одного?

- Знаєш, їм теж потрібно їсти, тому я не сильно ображаюсь на них!

- За це не переживай, зараз ми поїдемо і гарно поїмо, вимиємось і посидимо за чашечкою кави, або чаю чи капучино, що тобі більше до вподоби те і будемо пити! - сказав Матіас.

- Знаєш я так давно не пив кави, ти навіть не можеш собі уявити, справжньої смачної завареної кави! - він уявно смакував її ароматом.

- Зараз ми нею посмакуємо! - усміхнувся Матіас.

- Ну якщо так, то я бажаю, щоб це була робуста, міцна і бадьора чашечка робусти з вершками!

- Яку захочеш. А зараз, якщо дозволиш, давай я тобі допоможу і ми прийдемо до автомобіля, він нелалеко звідси! 

- Чекай я ще навіть не спитав, як твій друг, я лише питав, як ти зїздив, він то хоч зустрів тебе? 
- По дорозі усе тобі розповім, давай пройдемо до автомобіля! - промовив Матіас.

- Ти вже автомобіль прикупив? От ти мололець, ну це значить, що ти щасливо з'їздив. Я радий за тебе синку! - посміхнувся Вільям.

- Та ні це не моє авто, це скажімо так службове, воно допомагає мені пересуватися містом і країною, я тобі усе розповім, надзвичайно цікава історія. Але давай спочатку допоможу тобі піднятися і ми підемо! 

- Ох мені вже цікаво, ось це вже цікаво, знаєш ти з красив мені сьогодні, черговий сумний день. Я сидів тут вдивляючися в людей, в їхню ходу, в кожного хто проходив повз і мені вдалося розгледіти в них хороше. А найголовніше, що я бачив - життя, вони живі, живуть кожного дня і знаєш що це значить?

- Що це значить Вільяме?

- Що я гідно прожив своє життя, внісши свій вклад в їхні кроки! 

- Так ти справді той хто зробив для них набагато більше ніж вони можуть собі уявити! - додав Матіас.

- Це мене заспокоює, я знаю що прожив своє життя недаремно, хоч я зараз і тут на вулиці, хоч зараз так склалось моє життя, усі ці обставини і таке байдуже ставлення до людей, що боронили країну. Проте я знаю, що все було недаремно, усе має свою ціль, усе має свій задум і усе має свій результат. Моя жертва принесла результат життя для інших, майбутнє для тебе і таких, як ти, тож моя служба і мій захист моєї країни мого народу не були даремними. Попри таку жертву з боку кожного захисника, яка була принесена, мною і моїми друзями, ми внесли вклад у майбутнє!

- Що ж це справді те, що дає нам можливість жити і бути тим ким ми хочемо бути. Дякую тобі, таким як ти і кожному воїну, який захищав нас тому, що без вас ми б не мали цього життя. Нажаль ти змушений бачити, що твориться навколо нас у цій країні в цьому місті. Але попри все є хороші люди, які захочуть щось змінити, захочуть стати кращими і виховати кращих дітей для цієї країни! - підбадьорив його Матіас.

- Сьогодні я думав чому ще досі живу? - зізнався ветеран поглянувши на Матіаса.

- І який висновок ти зробив?

- Я усвідомив, що маю ще зробити щось важливе, ще щось таке, що не може зробити хтось інший, окрім мене. Але я поки, що не розумію, що саме я маю зробити. Бог не дарма дає мені життя кожного дня, я не впевнений в цбому жні, аде я впевнений, що повинен щось зробити. В середині мене загострене відчуття доброчинності, для когось, я впевнений, що маю зробити ще щось дуже важливе. Проте я поки не знаю що саме.

- Знаєш я думаю, що тобі не варто перейматися. Якщо ти це відчуваєш, значить недаремно Бог дав тобі це відчуття і твоє серце відчуває те, що ти маєш зробити. Що це буде? Життя саме дасть зрозуміти, але те що це від Бога. Варто довіряти тому, що говорить нам наше серце, воно помиляється менше ніж наш розум, попри усю його зрозумілість, тому що саме в нашому серці знаходиться мудрість а не в розумі!

- От-от, я знаю, що недаремно проливав свою кров тому, що є такі люди, як ти Матіасе. Я вже казав тобі і повторюся знову, ти майбутнє нашої країни, ти майбутнє нашого суспільства, ти той хто зможеш повести за собою суспільство, дати йому правильні принципи за якими воно зможе слідувати і розквітати!

- Можливо я і справді непогана людина, але я не такий сильний лідер, щоб вирішити глобальні проблеми, маштабний вплив це не про мене!

- Те, що ти цього не шукаєш, не означає, що ти цього не зможеш. Усе починається з малого, ніхто не планує змінювати світ, спочатку з'являється локальна ідея зсінити щочь, а потім народжується ідея глобальна!

- Про це ми з тобою і поговоримо за чашкою кави! - промовив Матіас і допоміг йому підвестися.

- Мені точно є що тобі розказати, я прожив чимало! - додав Вільям, опершись на Матіаса котрий допоміг йому встати. Вони неквапливо пішли до автомобіля, розмовляючи і посміхаючись одне одному.