Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

можна було допустити.

— Ти права. Я розберуся з Еймосом, — нарешті сказав. — А ти

піднімися на верхню палубу і подивись, як там Келлі. Я

приєднаюся за кілька хвилин.

Наомі й далі витріщалася на нього, часто дихаючи.

— Добре, — нарешті сказала і розвернулася до трапа.

Голден полив ногу Еймоса коагулянтом і обгорнув марлею

з набору першої допомоги. Тоді підійшов до настінного

термінала і почав шукати в корабельній базі даних протокол

лікування відкритих переломів. Що далі читав, то більший

відчай його охоплював — аж тут озвалася Наомі.

— Келлі мертвий, — сказала рівним голосом.

У Голдена щось у животі обірвалося, і він тричі глибоко

вдихнув, аби позбутися паніки в голосі.

— Гаразд. Мені потрібна твоя допомога, щоб вправити кістку.

Спускайся сюди. Алексе! Дай мені половину g прискорення, поки ми працюємо з Еймосом.

— Напрямок руху, кеп?

— Байдуже, просто дай мені половину джи і не говори нічого, поки я не покличу.

Почала з’являтися гравітація, і Наомі зістрибнула з драбини

вниз.

— Схоже, в Келлі зламані всі ребра з лівого боку. Під час

прискорення вони проштрикнули йому всі органи.

— Він знав, що саме так і станеться, — сказав Голден.

— Ага.

Завжди просто кепкувати з космопіхотинців за їхніми

спинами. Коли Голден служив на флоті, жарти про броньованих

були так само популярними, як згадки чиєїсь мамці. Але чотири

піхотинці загинули, виводячи його з «Доннаджера», і троє з них

пішли на це свідомо. Голден пообіцяв собі більше ніколи не

жартувати про них.

— Треба вправити кістку, перш ніж ми її закріпимо. Тримай

його міцно, а я тягтиму за ногу. Дай мені знати, коли кістка

стане на місце і випрямиться.

Наомі заперечно похитала головою.

— Я знаю, що ти не лікарка, — сказав Голден. — Просто скажи, коли побачиш.

Це була найжахливіша річ, яку Голденові доводилося робити

в житті. Під час процедури Еймос прокинувся і зайшовся

несамовитим репетом. Ногу довелося тягнути двічі, бо

з першого разу кістки не стали в одну лінію і, щойно Голден

відпустив, нерівний край гомілки вискочив із рани з фонтаном

свіжої крові. На щастя, Еймос одразу після цього знепритомнів, і далі тягнули вже без криків. Тепер усе вийшло начебто як

треба. Голден залив рану антисептиками та коагулянтом, зашив

її степлером, замотав бинтом зі стимулятором регенерації, сформував фіксувальну пов’язку зі швидкотвердної піни

і наліпив на стегно пластир з антибіотиком.

Закінчивши, він упав просто на палубу й дозволив собі

затремтіти. Наомі залізла у крісло і почала схлипувати. Голден

уперше побачив, як вона плаче.

* * *

Голден, Алекс і Наомі плавали умовним трикутником над

кріслом, у якому лежало тіло лейтенанта Келлі. Внизу спав

накачаний по вуха снодійним Еймос. «Тачі» безцільно

дрейфував у космосі. Уперше за тривалий час їх ніхто не

переслідував.

Голден знав, що двоє інших чекають на нього. Чекають, поки

він їх урятує. Вони запитально поглядали на нього. Він

намагався набути спокійного та розсудливого вигляду. Та

всередині нуртувала паніка. Голден не знав, куди йти. Гадки не

мав, що робити. Після «Скопулі» кожне місце, що мало бути

безпечним,

перетворювалося

на

смертельну

пастку.

«Кентербері», «Доннаджер»... Голден страхав ся думки, що будь-яке місце, де він опиниться, вибухне за кілька хвилин.

«Робіть хоча б щось, — наставляв молодих кільканадцять

років тому старший офіцер. — Не обов’язково найправильнішу

річ, але робіть хоча б щось».

— Рано чи пізно хтось захоче дізнатися, що сталося

з «Доннаджером», — почав Голден. — Певно, просто зараз сюди

мчать марсіянські кораблі. Вони уже знають, що «Тачі» вижив, бо наш транспондер кричить на всю Сонячну систему.

— Ні, кеп, не кричить, — заперечив Алекс.

— Поясни, пане Камалю.

— Це торпедоносець. Як гадаєш, є сенс передавати ворожому

флагманові всю інформацію про себе та місце нашого

перебування? Ні, звісно, у кокпіті чудовий перемикач із написом

«вимкнути транспондер». Ну,