Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

— лють Келлі спантеличила Голдена. —

Пристібнути паски і стулити пельки. Хутко!

Голден не став сперечатися. Він відчепив буксири від свого

скафандра і допоміг Наомі доставити та пристібнути Еймоса до

одного з крісел-колисок. Келлі залишився на верхній палубі, але

його голос лунав по системі загального сповіщення.

— Камалю, ми готові летіти?

— Точно так, пане ел-те. Реактор уже розігрівся до того, як ми

прибули.

— «Тачі» стояв готовим до вильоту. Тому ми його й обрали.

Тепер лети. Щойно залишимо ангар, врубай повний хід.

— Слухаю, ел-те.

Гравітація повернулася мікроскопічними поштовхами в різних

напрямках, поки Алекс піднімав корабель із палуби

і маневрував до швартувального люка. Голден закінчив

пристібатися до свого крісла й перевірив, чи все гаразд у Наомі

та Еймоса. Механік стогнав, учепившись мертвою хваткою

у бильця свого крісла.

— Ти з нами, Еймосе? — поцікавився Голден.

— Повний, бляха, порядок, кеп, — відгукнувся той.

— Трясця, я бачу Ґомеса, — повідомив Алекс по рації. —

Лежить. Ах ви ж сволота грана! Вони й далі стріляють, хоча він

уже все... Сучі діти.

Корабель припинив рух, і пілот прошепотів:

— Ну начувайтеся, мудацьке кодло.

Корвет на частку секунди завібрував, а тоді знову рушив у бік

виходу.

— Гармати точкового захисту? — запитав Голден.

— Справедливий вирок польового трибуналу, — пирхнув

Алекс.

Голден став уявляти, що здатні вчинити кількасот шматків

вольфрамової сталі в тефлоновій оболонці, пронизуючи

людське тіло зі швидкістю в п’ять тисяч метрів за секунду, коли

Алекс дав повну тягу і йому на груди приземлилося стадо слонів.

* * *

Голден прокинувся у невагомості. Очниці й мошонка нили —

отже, корабель довго йшов під високим прискоренням.

Термінал на поближній стіні повідомляв, що з часу вильоту

минуло пів години. Наомі ворушилася на ліжку, а Еймос лежав

непритомний — і швидкість, із якою кров витікала з дірки у його

скафандрі, змушувала занепокоїтися.

— Наомі, перевір Еймоса, — хрипким голосом наказав Голден.

Його горло також боліло. — Алексе, доповідай.

— Кеп, «Донні» вибухнув за нашими спинами. Схоже, космопіхота програла. Флагмана більше нема, — приглушено

озвався Алекс.

— А ті шість кораблів нападників?

— Не бачив і сліду від них після вибуху. Гадаю, їм каюк.

Голден подумки посміхнувся. Ще один справедливий вирок.

Абордаж — один з найризикованіших маневрів космічних

баталій. По суті, це змагання на швидкість між абордажною

командою, яка проривається до машинної зали, та колективною

волею тих, хто тримає пальці на кнопці самознищення.

Голденові вистачало одного погляду на капітанку Яо, щоб

з упевненістю сказати, хто програє цю гонку.

Та все ж. Комусь ризик здався вартим того.

Голден скинув із себе ремені крісла-колиски й підлетів до

Еймоса. Наомі вже розпакувала набір першої допомоги

і великими ножицями розтинала скафандр свого механіка.

Назовні зі скафандра стирчав нерівний край гомілкової кістки —

він прорізав діру при перевантаженні у 12 g.

Зрізавши скафандр, Наомі втупилася у криваве місиво, на яке

перетворилася нога Еймоса.

— Що нам робити? — запитав Голден.

Наомі перевела порожній погляд на нього, а тоді хрипко

розреготалася.

— Гадки не маю.

— Але ж ти...

Наомі говорила далі, не зважаючи на Голдена:

— Якби він був із металу, я просто вирівняла би вм’ятини

молотом і приварила на місце все, що відвалилось.

— Я...

— Але він не зроблений із механічних деталей, — Наомі

практично кричала. — То якого лисого ти мене запитуєш, що

нам робити?

Голден підняв долоні у примирливому жесті.

— Гаразд, гаразд. Давай просто зупинимо кровотечу, добре?

— А якщо вб’ють Алекса, ти накажеш мені ще й корабель пілотувати?

Голден хотів щось відповісти, але зупинився. Вона мала

слушність. Коли він не знав, що робити, то скидав це Наомі.

Роками. Вона розумна, здібна, незворушна перед лицем

проблем. Коли Голденові щось не вдавалося, він спирався на неї, як на милицю — не думаючи, що вона переживала ту ж саму

травму, що й він. Якщо не звертати на це уваги, вона

зламається — і цього не