Bogdana reider - Зоряні Війни : Еніка Скайвокер ( Відновленя ), Bogdana reider

— Ми завжди будемо поруч, щоб підтримати їх, — сказав Квай-Гон, поклавши руку на плече Квінлана. — Вони не самі у своїй боротьбі. Ми всі — частина великої родини джедаїв, і разом ми зможемо подолати будь-яку темряву.Квінлан кивнув, відчуваючи підтримку і єдність своєї команди. Вони знали, що попереду їх чекають нові виклики, але разом вони зможуть їх подолати. І з цією думкою вони вирушили до своїх кабін, готові до нових пригод, які чекають їх у майбутньому. Зоряний корабель м'яко прямував у глибини космосу, несучи на борту своїх пасажирів до нових горизонтів. Обі-Ван і Еніка, міцно обійнявшись, знайшли спокій і затишок у своїй любові, знаючи, що разом вони сильніші за будь-які негаразди. Їхнє майбутнє було невизначеним, але вони знали одне: вони завжди будуть поруч один з одним.  

У ангарі їх зустрів Гай Скайвокер. Його присутність змусила Еніку відступити, вона швидко сховалася за спиною Обі-Вана.

— Еніко Скайвокер, як ти могла взяти без дозволу мій Delta-7B Aethersprite запитав Гай намагаючись приховати своє роздратування.

— Батьку, я... Мені потрібно було врятувати Обі-Вана, — ці слова вирвалися у відповідь.

— Ти мала звернутися до Ради, не проникати ангаром у пошуку транспорту

— Розумію, батьку, але обставини були надто критичними. Часу на роздуми не було, Обі-Ван потребував моєї негайної допомоги, — Еніка відповіла, стоячи позаду Обі-Вана, але її голос був впевнений.

Обі-Ван зробив крок уперед, поставши поруч з Енікою.

— Гай, я цілком розумію ваше занепокоєння. Проте ситуація дійсно була екстремальною.Гай Скайвокер на мить замислився, оцінюючи ситуацію. Погляд його переходив від Обі-Вана до доньки, і він зітхнув, борючись з емоціями.

— Гаразд, я приймаю ваші аргументи. Але, Еніко, наступного разу я прошу тебе спочатку звернутися до мене або до Ради. Ми б змогли знайти альтернативне рішення.Еніка полегшено кивнула.

— Зрозуміло, батьку. Обіцяю, наступного разу я буду діяти інакше.

Обі-Ван подякував Гану поглядом, сповненим вдячності.

— Дякую за ваше розуміння, Гане. Ми обидва винесемо уроки з цієї ситуації.

Ган кивнув, а потім змінив тон на більш дружній.

— Тепер, коли ми це вирішили, обговорімо, як ми можемо удосконалити наші процедури та підвищити рівень безпеки. І я з нетерпінням чекаю почути всі подробиці вашої місії на Коррібані.

Обі-Ван і Еніка поділилися зрозумілим поглядом, готуючись до сповіді своїх пригод.

У своїй кімнаті, перед дзеркалом, Еніка сушила волосся, коли вловила погляд Обі-Вана у відображенні. Вона посміхнулася йому, а він підійшов ближче. Обійнявши її за талію, він ніжно притягнув до себе і поцілував, забувши про домовленості та обіцянки, які вони дали одне одному. Нинішня подорож нагадала йому, що він не може ігнорувати свої почуття до Еніки. Життя джедая було сповнене невизначеностей, і кожен момент міг стати останнім. Обі-Ван не хотів гаяти жодної можливості бути поруч з нею, відчувати тепло її присутності та ділитися з нею найглибшими почуттями.

— Еніко, — тихо промовив він, відступивши на крок, щоб подивитися їй прямо в очі. — Ми обіцяли чекати, але сьогоднішні події показали, що я більше не можу приховувати своїх почуттів. Життя занадто коротке і непередбачуване, і я не бажаю втрачати жодної хвилини, яку ми можемо провести разом.

— Навіть якщо це означатиме прикидатися перед іншими, поки я твоя падаван, ти впевнений, що зможеш? — запитала Еніка, шукаючи в його очах впевненість.

— Так, я впевнений, — відповів він, тримаючи її погляд. — Ми знайдемо спосіб бути разом, не порушуючи принципів. Мої почуття до тебе занадто сильні, Еніко. І я зроблю все, щоб зберегти нашу любов та одночасно виконувати свої обов'язки. Еніка відповіла йому посмішкою, сповненою тепла його слів, і обійняла його у відповідь, поклавши голову йому на груди. Їхні губи зустрілися в ніжному, дотику, мов квітка, що торкається поверхні тихого ставка. Він відчув тепло її дихання, яке легенько торкнулося  його шкіри, запрошуючи його до більш палкого і глибокого поцілунку. Обі-Ван м'яко притягнув Еніку ближче, їхні тіла зливалися в єдиному ритмі, який відображав гармонію їхніх сердець. У цей момент, усі турботи та тривоги відступили на задній план, залишаючи тільки чисте почуття любові та близькості.

— Я буду завжди поруч, Еніко, — прошепотів він, його губи ніжно ковзаючи по її шиї. — Незалежно від того, які виклики нас чекають, ми подолаємо їх разом.

Еніка відчула, як її серце наповнюється теплом і спокоєм від його слів. Вони були разом, попри всі перешкоди, і це надавало їй силу і впевненість.

— Я теж буду завжди поруч з тобою, Обі-Ване, — відповіла вона, її голос тремтів від емоцій. — Ми разом подолаємо все, що нам уготовано. Їхній поцілунок став глибшим, їхні руки досліджували тіла одне одного, відчуваючи кожен вигин і кожен ритм дихання. Еніка ніжно провела руками по його спині, відчуваючи, як його м'язи напружуються під її дотиком. Обі-Ван, і собі, обережно провів пальцями по її шиї, спускаючись нижче до плечей, досліджуючи її шкіру з ніжністю і турботою.Вони знали, що цей момент був їхнім, і ніхто не міг забрати його у них. Їхня любов розквітала, як рідкісна квітка у пустелі, знаходячи силу і красу навіть у найнебезпечніших умовах. Обі-Ван обережно підняв Еніку на руки, несучи її до ліжка. Він ніжно поклав її на м'яку постіль і схилився над нею, його погляд наповнювався ніжністю і бажанням. Вона відчувала, як її серце б'ється швидше, коли він нахилився і торкнувся її губ своїми, продовжуючи їхній пристрасний поцілунок.

— Ти моя зірка, що веде мене крізь темряву, — прошепотів він, його голос був глибоким і ніжним. — я ніколи не відпущу тебе. Еніка відповіла йому поцілунком, відчуваючи, як їхні серця зливаються в єдиному ритмі. Вони були разом, незважаючи ні на що, і це давало їм силу і надію на майбутнє.Вони провели ніч в обіймах, насолоджуючись кожним моментом близькості та любові. Їхні тіла зливалися в єдиному ритмі, їхні душі знаходили спокій і гармонію в обіймах одне одного  его губи мандрували по її тілі . Ніч розчинилася в тиші, заповнена лише їхнім диханням і ніжними словами, які вони шепотіли одне одному. У цій миті вони знайшли справжнє розуміння і прийняття. Їхні тіла і душі злилися в єдине, як дві частини одного цілого. На світанку, коли перші промені сонця проникли в кімнату, Обі-Ван і Еніка лежали поруч, обійнявшись. Вони відчували спокій і гармонію, яку приніс їм цей нічний зв'язок. Обі-Ван провів рукою по волоссю Еніки, і вона посміхнулася у відповідь, відчуваючи його любов і турботу. Вони провели ще кілька хвилин у тиші, насолоджуючись близькістю і спокоєм.