Mary Kons - Вороги чи майбутні коханці, Mary Kons

- Ти чого? Все вийде. - сказав Діма котрий підійшов до мене.- Розкажеш так як щойно, буде прекрасно.

Діана також підійшла і привітала з таким початком. Але моя ошелешеність пройшла і замінилася на роздратування. Попри моє заперечення батько все одно поставив крапку. І я тепер мушу це зробити, щоб не підвести безліч людей. Ще вчора мені мабуть було б байдуже.

 Решту дня я просто ходив поверхами туди-сюди. Також встиг посидіти на першому поверсі на дивані. А також чудово завів діалог з Емою ( Та сама рудоволоса). Коли мій наручний годинник показав 17:00 я вийшов з будівлі розписавшись у охоронця.

- Перший. - посміхнувся той

- Дуже сильно додому хочу. - посміхнувся у відповідь я.

Тоді сів у машину котру підігнав охоронець. І коли я встиг вірного друга моцика проміняти на цю TOYOTY? Здається я додому летів надто на шаленій швидкості. Спеціально щоб приїхати скоріше батька і закритися в своїй кімнаті. Але, схоже нині не той день.

Я заїхав у гараж, вийшов з машини і ледь стримав роздратований видих. Машина батька тут як тут. Ну, можливо проскочу хоча б непомітно. Я зайшов у будинок і мої нюхові рецептори одразу вчуяли запах запеченої курки та свіжо спеченого пирога. Але я проігнорував невдоволене бурчання живота і вже почав крокувати до сходів як почув голос позаду.

- Тікаєш? - я повернувся і побачив Катю посмішка якої зараз була більша ніж у ситого кота.

- Видно що невдало. - відповів я.

Вона підійшла до мене і обійняла.

- Батько все розказав. Я така рада. Мій брат придумав щось цікаве. І це не у своїх власних цілях а у роботі. Тебе раптово не підмінили?- спитала вона відсторонившись.

- Навіть не знаю. Можливо вашого Макса підмінили по дорозі додому. - задумливо сказав я.

- Ха. Не смійся. Я серйозно.

- І я  також. А зараз я прослизну доки мене батько не засік. - сказав я .

Вона кивнула і я вже став на ступеньку сходів. Але нині точно не той день.

-Максиміліан, вечеря за п'ять хвилин. Не запізнюйся. - сказав він .

Я закотив очі. Ну хоча б переодчгтися з цього навязливого костюму встигну. Що я і зробив у своїй кімнаті. І вже за денсять хвилин. я у звичайній футболці і спортивних штанах спустився на низ. Всі якраз сідали за стіл. Батько глянув на свій годинник і вже відкрив рот щоб сказати зауваження але я його перебив

- Ти ж і сам знаєш що пунктуальність це не моє.

- Так. Знаю. Добре що хоча б на роботу вчасно приходиш.

Я хотів кинути ще одну фразу але вирішив промовчати. Всі сіли вечеряти і перших 15 хвилин було чути тільки дзеленчання приборів. А потім, коли все це почало стихати батько надто різко сказав

- В кого ти купив той проект? - моя рука зависла у повітрі.

Я роздратовано хмикнув.

- Вибач, але змушений тебе розчарувати. Ніхто б не розробив мені ідею, проект, текст менш ніж за дорбу.

- Якщо добре заплатити...

- Гош, здається ти не маєш рації. - озвалася Лідія. - Я впевнена що Максим зробив цей проект сам.

- Ти запросто можеш перевірити мої рахунки. Всі квитанції і будь які дії з банківською картою. Тому вперед. Знаєш, як би це відбулося місяць нахад я б розлютився. Але зараз... мені прорсто образливо. Лідіє, дякую за вечерю. - сказав я і спокійно встав з-за столу.

-І це також не в твоєму стилі. Я не звик бачити тебе таким!- сказав батько від слів якого я зупинився і повернувся