Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська - Наречений моєї сестри, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська

- Невже нова іграшка так швидко набридла, що ти вирішив від неї позбутися? - Хрещений навіть не вітається, просто нахабно входить в мій кабінет і зачиняє за собою двері. Борюся з бажанням послати його до біса. Мені набридли такі візити. І адже Андріана не дає йому спокою весь цей час. Що саме дратує його в цій дівчині? Чому він так пильно за нею стежить?

- Відколи ти почав цікавитися моїми іграшками? Я не ділюся, - розвертаюся і зустрічаюся з ним поглядом. - Мене це все вже порядком осточортіло. Так що: або нехай вивалює все, що у нього є на дівчину, або вистачить трахати мій мозок.

- Ти забув про головну мету через неї. Або тобі вже не важливо повернути те, що по праву належить нашій родині?! - Самюель зривався рідко, але зараз він не стримувався. Він ненавидів дівчину і навіть не приховував цього.

- Я ніколи про це не забував. Як можна забути про смерть батька? - Я починав злитися. Стиснувши кулаки, пішов вперед. - Я ніколи не забуду, як він знищив нашу сім'ю. Розтоптав. Залишив ні з чим. Він мені відповість за все!

- Але ти дуже легко пускаєш у свій світ дівчину з цієї сім'ї. Довіряєш їй. Зближуєшся.

- Її батько загинув від руки тієї ж людини. Я не стану мстити і їй. Вона, навпаки, може мені допомогти знищити свого дядька.

Самюель усміхається. І мені це не подобається. Якого чорта йому потрібно? Я знаю, що він би не прийшов з порожніми руками, але він тягне.

- Її батько загинув від руки брата, так. Але з чого ти взяв, що дівчинка не дочка твого ворога?

- Що ти верзеш?

- Свою наречену ти готовий зрівняти з землею тільки через те, що вона дочка того, хто вбив твого батька. А свою підстилку ти позбавиш від цієї долі?! - Скорочую відстань між нами за секунду, стуляю пальці на його шиї й здавлюю так, що хресний починає задихатися.

- Що, блять, за маячню ти несеш?! - Я перевіряв Андріану по всіх своїх каналах, вона не була дочкою тієї людини, яку називала дядьком. Там чиста біографія. Все так, як бачиться. Будь він не тим, за кого себе видає, я б знав це. Сука, я б це знав!

- У моїй кишені флешка. - Прохрипів Самюель і навіть бувши в такому положенні посміхнувся.

- Яка флешка? - Розчіплюю пальці та дивлюся повними люті очима на єдину рідну людину, що у мене залишилася.

Хрещений потирає шию, а після лізе рукою в кишеню і дістає маленьку чорну флешку.

- Її батька вбили, так. Але до цього, її батько допоміг вбити твого. Так що вона тобі такий же ворог, як і твоя наречена.

Скроні пульсують. Стискаю кулаки й тільки дивом стримуюся, щоб не вмазати йому за такі слова. Вона не може бути дочкою вбивці. Ні. Якщо це правда ... Це буде повний капець.

- Ти впевнений у своїх словах? Тому що якщо ти ...

- Подивися, - він простягає мені флешку.

Я беру її й просто тупо стою на місці. Не хочу це дивитися. Тому що я відчуваю, що після того дороги назад не буде. Це нічого не змінить. І вона не зможе нічого змінити. Якщо вона і справді дочка вбивці. Якщо це все правда ...

- Що таке? Так сподобалося її трахати, що заб'єш на те, що вони нам зробили? - Він спеціально мене злить і у нього це чудово виходить.

 Стискаю флешку і прямую до столу. Вставляю її в комп'ютер. Вмикаю відео ...