Андрій Анатолійович Кокотюха - Вигнанець і навчена відьма

входила до екіпірування городових.

9

Петровський Полтавський кадетський корпус — військовий навчальний заклад для хлопчиків. Відкритий 1840 року наказом російського царя Миколи Першого. У 1918 році за наказом гетьмана Скоропадського став військовим навчальним закладом Української держави.

10

Статський — тут: цивільний.

11

У Російській імперії державні чиновники ділилися на 14 розрядів.

12

Згадано твір Миколи Гоголя «Повість про те, як посварилися Іван Іванович із Іваном Никифоровичем» з циклу «Миргород».

13

«Рідний край» — український політичний, економічний, науковий, культурно-просвітницький та літературний журнал. Заснований у 1905 році в Полтаві. З початком реакції з 1907 року видавався в Києві. З 1915 року через заборону україномовних видань виходив російською. Попри цензурні перешкоди проіснував десять років. Був майданчиком для висловлювання української демократичної думки в Російській імперії.

14

Мазепинець — тут: зрадник інтересів Росії, прихильник розбудови України як окремої держави, виведення її зі складу Російської імперії. У широкому розумінні тогочасних імперців — зрадник узагалі. Термін походить від прізвища українського гетьмана Івана Мазепи, який під час битви військ російського царя Петра І й шведського короля Карла XII вирішив перейти на бік шведів в обмін на можливий військовий союз задля звільнення України від російського протекторату.

15

Софістика (від д.-гр. «софізм») — хитрий виверт, майстерність. Серед значень — складне чи ускладнене міркування з метою показати власну розумову перевагу, зумисне порушення правил логіки.

16

Усі згадані нижче особи на момент оповіді жили й працювали в Полтаві.

17

Коваленко, Григорій Олександрович (1868—1937) — український письменник, громадський діяч. Серед іншого, автор першого в Наддіпрянській Україні підручника з української історії, перше видання — 1906 рік. Підписував публікації різними псевдонімами.

18

Короленко, Володимир Галактіонович (1853—1921) — український письменник, публіцист, громадський діяч. Називав себе російським письменником українського походження, проте мав повагу до українського і не підтримував українофобію як державну політику царської Росії.

19

Падалка, Лев Васильович (1859—1927) — український історик, краєзнавець, громадський діяч. У своїх працях послідовно відстоював право українців мати власну, виведену з російського контексту історію й культуру.

20

Панас Мирний — псевдонім письменника Рудченка, Панаса Яковича (1849— 1920). Поліція безуспішно розшукувала саме цього автора, бо Рудченко не афішував себе як літератора, розуміючи наслідки, і весь час конспірувався.

21

Вовчий білет — документ, зазвичай паспорт, із позначками, що свідчать про політичну неблагонадійність особи й позбавляють її громадянських прав. У подальшому це ускладнює можливість знайти добру роботу, а то й роботу взагалі.

22

Дальні Павленки — складова Павленків, села в передмісті Полтави. Разом із Ближніми Павленками ввійшло до складу міста на початку XX століття.

23

Олександрівська — тепер: вулиця Соборності.

24

Поділ — давній ремісничий район Полтави, на правому березі Ворскли.

25

Російсько-японська війна — війна між Російською та Японською імперіями 1904—1905 рр. за контроль над Маньчжурією і Кореєю. До бойових дій Російська імперія залучила, серед інших, українські військові дивізії: 9-ту Полтавську і 31-шу Харківську, які мали великі втрати. У війні Росія зазнала нищівної поразки.

26

Судзіловський, Микола Костянтинович (1850— 1930) — російський і американський вчений та політичний діяч. За переконаннями соціаліст. Учився на медичному факультеті Київського університету, організував у середовищі студентів «Київську комуну». Після викриття, рятуючись від арешту, втік до Європи, згодом перебрався до Америки тощо. Під час російсько-японської війни допомагав полоненим воякам російської армії, серед яких були українці. Провадив соціалістичну агітацію.

27

Зелений Клин — територія південної частини Далекого Сходу (Зовнішня Маньчжурія), від кінця XIX століття компактно заселена етнічними українцями.

28

Юзівка — тепер: Донецьк. З початком XX століття у Російській імперії, до складу якої входив Донбас, на роботи на шахтах залучали переселенців із Далекого Сходу. Серед них були хунхузи — члени китайських злочинних угрупувань, котрі переховувалися від влади чи помсти конкурентів. Вони володіли азійськими бойовими мистецтвами.

29

Ярошенко, Микола Олександрович (1846— 1898) — художник-передвижник, уродженець Полтави. Свою художню спадщину заповів рідному місту.

30

Прикажчик — тут: найманий службовець у поміщика, що наглядав за ділянкою господарства, виконував господарські доручення або керував господарством.

31

Економія — тут: фермерське господарство.

32

«Хуторянин» — популярний сільськогосподарський журнал, виходив у Полтаві з 1896 до 1917 року.

33

«До закаблука» — чоловіча зачіска, яка дозволяє лишати над чолом довше волосся, а на потилиці — коротше.

34

Басаврюк — образ із української міфології: «бісова людина», «сатана в людській подобі».

35

Курульне крісло — широкий низький стілець з поручнями, на яких зручно розміщати лікті.

36

«Літературно-науковий вісник» — всеукраїнський літературно-науковий часопис, виходив з 1898 до 1932 року. Від 1907 до 1919 року мав львівську та київську редакції.

37

Пранці — тут: сифіліс.

38

Voilá (фр.) — тут: готово.

39

Кобищани — передмістя, засноване вихідцями з села Кобижчі. На момент оповіді входили до міської смуги.

40

Анабазис — військовий термін, походить від грецького «сходження». Тут його вжито в непрямому значенні, як визначення початку походу, великої пригоди.

41

Карпівський провулок — тепер: провулок Романа Шухевича.

42

Лупанар (лупанарій) — будинок розпусти в Давньому Римі. Назва походить від слова «лупа» — вовчиця (так римляни називали повій).

43

Французька хвороба, французка — в описаний час: одна з назв сифілісу.

44

Мається на увазі «Джерело» (1856) — робота французького художника Жана Домініка Енґра (1780—1867).

45

«Півник» — картярська гра, суть